Козацькі війни К. Косинського та С. Наливайка. 1591-1596

Косинський, котрий стояв у Острополi, дiзнався про збори шляхетського вiйська. Тодi вiн рушив трохи далi на схiд – до мiстечка П'ятки. Однак тiкати вiд Острозьких вiн не хотiв. Тому, коли шляхетське вiйсько прийшло до П'яток, вiн не вiдступив, а чекав на нього в мiстi. За свiдченнями сучасникiв, Косинський мав пiд рукою до п'яти тисяч чоловiк. Можна припустити, що й вiйсько Острозьких було приблизно таким же за чисельнiстю. Воно пiдiйшло до мiста й розташувалося табором. Невiдомо, чи противники зробили спробу провести переговори до початку вiйськовоi сутички.

Вирiшальнi подii вiдбулися 2 лютого 1593 року. Косинський передумав сидiти в мiстi й вийшов iз нього табором. Щоправда, невiдомо, для чого це було зроблено: для наступу на Острозьких чи вiдступу. Пiдроздiли Острозьких перекрили йому дорогу. Розпочався бiй. Шляхетськi загони, якi протистояли козакам, почали вiдступати, та тут у бiй вступив Януш Острозький з добiрним загоном кiнноти в шiстсот воякiв. Вiн змiнив хiд битви. Янушевим воякам навiть удалося прорватись у козацький табiр, що досить рiдко траплялося в iсторii козацьких вiйн.

Це повнiстю розладнало бойовi порядки Косинського, тому повстанцi почали безладно вiдступати. Кiннота Януша Острозького кинулася за ними навздогiн i, як писав сучасник, «пiсля цього не битва, але забiй i рiзня наступили, а поворот утiкаючим ще сильнiше затруднили глибокi снiги». Частинi козакiв усе ж удалося повернутися до мiста. Можливо, iх урятувало настання темряви.

Напругу й трагiчнiсть битви добре передав придворний поет Острозьких Симон Пекалiд, який присвятив цiй подii цiлу поему:

Табiр острозький в безладдi, зруйнований табiр козацький,

Битва шаленiе всюди, i крики людей i сурм звуки

Аж до зiрок долiтають…

Кров, що розлита усюди, стiкала докупи в калюжi,

Мокрою стала земля, i поля напилися досита…

В траурi никне земля, коли битва лютуе жорстока,

Спiльне усе: i та ж кров, i до смертi та ж сама дорога!.

.

З вуст запорожцiв убитих тече кров багряним струмочком,

Стогiн i лемент жахливий вiд болю розходиться всюди…

Кiлькiсть убитих козакiв становила, за рiзними даними, вiд двох до трьох тисяч чоловiк.

Можливо, це було перебiльшенням, однак немае сумнiвiв, що втрати були значними. Однак Косинський утратив насамперед не давнiх i досвiдчених козакiв, а козацьких новобранцiв, якi приедналися до нього й не мали вiйськового досвiду. Очевидно, саме недосвiдченiсть новобранцiв спричинила прорив противника до табору й поразку.