Вбивство Петлюри. 1926

за антивоенну пропаганду й засуджують до двох рокiв ув'язнення. Пiсля звiльнення iх, як громадян колишньоi Росiйськоi iмперii, висилають до Радянськоi Росii, де вони зустрiчаються з Нестором Махно та iншими росiйськими анархiстами. Слiд особливо наголосити на тому, що Беркман та Гольдман пiд упливом Махна невдовзi стали затятими супротивниками бiльшовикiв, якi, на iхню думку, «зрадили революцiю». Ця обставина пiдтверджуе те, що найближче оточення Шварцбарда хоча й було вкрай лiвих поглядiв, але при цьому воно було налаштоване вiдверто антикомунiстично.

І з мемуарiв самого Шварцбарда абсолютно зрозумiло, що вiн не став пiд час громадянськоi вiйни прихильником бiльшовизму. Навiть будучи бiйцем Червоноi армii, Шварцбард розглядав бiльшовикiв лише як тактичних союзникiв, але iх соцiально-державна система йому була абсолютно чужою. Саме тому пiсля закiнчення громадянськоi вiйни Шварцбард виiхав iз Радянськоi Росii до Європи, як це зробили й Беркман iз Гольдман у 1921 роцi.

Не менш цiкавою особистiстю була й подруга Олександра Беркмана Емма Гольдман.

Вона народилася в еврейськiй родинi в мiстi Ковно (тодi Росiйська iмперiя, зараз Каунас, Литовська республiка) i також у 17 рокiв емiгрувала до США. В Америцi Емма стае активною анархiсткою та починае свою полiтично-терористичну дiяльнiсть. Спочатку Гольдман вiдсиджуе два роки у в'язницi через «заклики до експропрiацii», а у вереснi 1901 р. заарештована за обвинуваченням у причетностi до вбивства президента США Вiльяма Мак-Кiнлi. Рiч у тiм, що 6 вересня 1901 р. американський президент був смертельно поранений пострiлами сина польських емiгрантiв, анархiста Леона Чольгоша. Убивця за кiлька днiв до терористичного акту зустрiчався з «Червоною Еммою» (саме так Гольдман називали в анархiстських колах), i в полiцii були явно не безпiдставнi пiдозри, що саме вона була головною рушiйною силою замаху на главу держави. Однак нiчого довести полiцейськi не змогли, i анархiстка була звiльнена з-пiд варти.

У 1914 р. – нова гучна справа, пов'язана з терористичним замахом.

Цього року – на Джона Рокфеллера, якого революцiонери звинувачували в жорстокому придушеннi робiтничого страйку. У квартирi Гольдман четверо терористiв збирали вибуховий пристрiй для вбивства мультимiльйонера, але внаслiдок нещасного випадку (для Рокфеллера, звичайно, щасливого) загинули самi. Однак полiцiя знову не змогла довести, що вона була причетна до пiдготовки замаху. Можна уявити, як зрадiли американськi полiцейськi, коли в 1919 р.