Вбивство Петлюри. 1926

Судове слiдство почалося, i Альберт Бiльма вiдразу ж запропонував у судi допитати свiдка звинувачення – знайомого вбитого, лiтнього украiнського вченого-емiгранта професора В. Коваля, який заявив, що вiн упiзнае у Шварцбардi одного з трьох осiб (iншими були ще один чоловiк i жiнка середнього вiку), якi постiйно стежили за Петлюрою навеснi 1926 р. Бiльш докладнi свiдчення В. Коваль дати не змiг, оскiльки почував себе надзвичайно погано й на наступний допит не з'явився. За кiлька днiв, ще перед тим, як розпочався судовий процес, професор помер.

Однак суд на вимогу адвокатiв родини Петлюри прийняв його свiдчення, що також, мабуть, було помилкою Кампенсi та Бiльма.

Бо на судi, коли прокурор зажадав вiд Шварцбарда пояснення з приводу свiдчень Коваля, адвокат Торрес одним добре продуманим ходом повнiстю дезавуював його розповiдь. Вiн запитав голову суду: «Ваша честь, хiба можна взяти до уваги показання, котрi давала лiтня й надзвичайно хвора людина, давала буквально за кiлька днiв до кончини, стоячи однiею ногою вже в могилi? Хiба не можуть бути такi свiдчення упередженими через поганий настрiй особи, що iх давала, хiба можуть вони бути виваженими, якщо особа, що iх давала, була прив'язана до загиблого i вже не мала змоги повнiстю контролювати своi вчинки, свiй зiр та пам'ять?» І хоча суд не погодився з адвокатом, свiдчення Коваля не зiграли в подальшому жодноi ролi.

У ходi слiдства з'ясувалося, що Шварцбард справдi кiлька днiв стежив за Петлюрою, але стежив самостiйно, без будь-яких помiчникiв. Можна, звичайно, поставити логiчне запитання: якщо б справдi професор помiтив спостереження за своiм другом, то чому вiн про це не сказав самому Петлюрi?

Іншим свiдком звинувачення, який також наполягав на тому, що «без Москви не обiйшлося», був уже згаданий генерал Шаповал. Вiн присягнув i на попередньому слiдствi, i на судовому процесi, що йшлося про змову i що головними змовниками були «чекiст» Володiй та вбивця Шварцбард.

Генерал-хорунжий свiдчив, що Володiн, який мешкав до Парижа в Чехii, був членом Спiлки росiйських максималiстiв (органiзацii з такою назвою не iснувало, можливо, iшлося про якусь невеличку лiворадикальну групу зi схожою назвою) i що вiн приiхав iз Нiмеччини на конгрес соцiалiстичноi партii Францii, що вiдбувся 8 серпня 1925 р.