Бій під Крутами. 1918

Майбутнiй вождь свiтового пролетарiату краще за iнших прорахував користь вiд стрiмких i рiшучих дiй, що й дало своi результати – бiльшовики, якi мали у своему складi на час Лютневоi революцii близько 24 тисяч чоловiк, на кiнець квiтня 1917 року налiчували вже понад сто тисяч «багнетiв».

За кiлька мiсяцiв до жовтневого перевороту у своiх «Квiтневих тезах» В. Ленiн, не закликаючи до негайного повалення Тимчасового уряду, висунув вимоги демократичноi перебудови державного ладу i переходу всiеi влади в руки Рад, якi тодi ще не контролювалися бiльшовиками.

Саме цiеi пори краiною прокотилася цiла низка полiтичних криз.

Першою була квiтнева криза, викликана публiкацiею 18 квiтня (1 травня) ноти мiнiстра закордонних справ Мiлюкова. У нiй голова МЗС Тимчасового уряду повiдомляв про намiр Росiйськоi iмперii вести вiйну далi до переможного кiнця. Необережне висловлювання мiнiстра призвело до створення 5 (18) травня першого коалiцiйного Тимчасового уряду на чолi з князем Г. Є. Львовим.

До складу цього уряду, разом з кадетами i октябристами, увiйшли меншовики І. Г. Церетелi та М. І. Скобелев, а також есери О. Ф. Керенський i В. М. Чернов. На деякий час Ленiн мусив приховати своi амбiцii – на Першому Всеросiйському з'iздi Рад робiтничих i солдатських депутатiв, який вiдбувся 3 (16) червня в Петроградi, бiльшовики мали лише 105 голосiв, у той час як меншовики – 248, а есери – 285. Унаслiдок цього з'iзд бiльшiстю голосiв прийняв резолюцiю про довiру Тимчасовому уряду.

Незважаючи на рiшення з'iзду, бiльшовики продовжували дiяти. Вже 18 червня (1 липня) розпочалась червнева криза, пiд час якоi близько 500 тисяч робiтникiв i солдатiв вийшли на демонстрацiю пiд гаслами: «Вся влада Радам!», «Геть вiйну!», «Геть десять мiнiстрiв-капiталiстiв!». Однак i цей, органiзований бiльшовиками на чолi з В. Ленiним захiд зазнав поразки, що призвело 2(15) липня до липневоi кризи. Подii розгорталися

все стрiмкiше. 4(17) липня прихильники Тимчасового уряду розстрiляли в Петроградi демонстрацiю робiтникiв i солдатiв, якi вимагали переходу влади до рук Рад.

У вiдповiдь на претензii бiльшовикiв контрольований есерами i меншовиками ВЦВК Рад заявив: «Ми визнали Тимчасовий уряд урядом порятунку революцii. Ми визнали за ним необмеженi повноваження i необмежену владу».

Тимчасовий уряд розпочав репресii проти бiльшовикiв, закриваючи деякi iхнi газети i ухваливши заарештувати й судити В. Ленiна.