Походи Богдана Хмельницького. 1648–1654

Навiть пiсля того як поiхав до Криму i заручився пiдтримкою кримського хана Іслам-Герая у боротьбi проти полякiв, Хмельницький пiдкреслював: лише на згубу особистим ворогам, не королю, накопичуе вiн сили. Те, що вiн е слугою його королiвськоi величностi, Хмельницький стверджував навiть пiсля битв при Жовтих Водах i Корсунi, внаслiдок яких вiйсько коронного гетьмана Речi Посполитоi перестало iснувати, а сам Микола Потоцький змушений був поiхати до Криму у якостi ясиру. Чому ж наприкiнцi 1647 року Хмельницький був визнаний злочинцем i пiд страхом смертноi кари змушений був утiкати пiд захист сiчового братства? Рiк 1647 видався для Хмельницького нещасливим.

Спочатку протистояння з молодим Олександром Конецпольським з приводу грунтiв, якi були маетнiстю Хмельницького, переросло у вiдкриту вiйну, що ii староста вiв руками свого васала, пiдстарости Чаплинського. Та вiйна обернулася зовсiм не на користь Хмельницькому – надто впливовi люди протистояли йому. Хоча батько Олександра, великий гетьман Станiслав Конецпольський помер ще минулого року, молодий гетьманич показав, що мае хватку не гiршу, анiж у покiйного родителя. Шляхом пiдкупу й обману вiн заволодiв королiвським унiверсалом на право володiння феодом пiд назвою Млiiвський ключ. До Млiiвського ключа належав i Суботiв, маетнiсть Хмельницького, дарована предкам Богдана Хмельницького за вiрну службу коронi. Проте Олександра Конецпольського зовсiм не турбував цей факт. Вiн вирiшив будь-що заволодiти землями, що належали Хмельницькому й приносили надто вже гарний прибуток. Врештi, як ми усi знаемо, усе обернулося наiздом Чаплинського на хутiр Суботiв, пiд час якого хутiр було знищено, а майно Хмельницького пограбовано. Загинули близькi Хмельницькому люди. Але на цих трагiчних подiях все не закiнчилось. Вочевидь магнати вирiшили звести зi свiту свого ворога, яким вважали Хмельницького, раз i назавжди. В хiд пiшли найбруднiшi методи: вiд пiдсилання найманих вбивць до наклепiв у судi. До перших можемо вiднести той факт, що сам Хмельницький, вже будучи гетьманом, згадував випадок, коли пiдiсланi ворогами вбивцi несподiвано накинулися на нього i один з них вдарив його шаблею. Тодi, за свiдченням Хмельницького, «лише мiсюрка залiзна врятувала, а кiльчаста бармиця на шиi була перерубана й лише на чотирьох кiльцях трималася». І якщо найманi вбивцi не змогли впоратися з козаком, досвiдченим у вiйськовiй справi, судовi крючкотвори таки доконали його – Богдан Хмельницький опинився у в'язницi.