Чигиринські походи. 1677–1678

Вiдгукнувшись на прохання Собеського, гетьман Дорошенко вислав восени 1669 року до Варшави на коронацiйний сейм своiх послiв, якими стали полковник Петрановський та генеральний осавул Тарасенко. Своiм посланцям гетьман доручив провести переговори з поляками, якi по зреченнi вiд престолу Яна Казимира вибрали нового короля Михайла Вишневецького. Пiд час переговорiв старшини мали, за задумом Дорошенка, домагатися повноi автономii Украiни в складi Речi Посполитоi, тобто повернення до статей Гадяцького трактату 1658 року.

Однак мiсiя Петрановського й Тарасенка, як невдовзi з'ясувалося, не мала жодноi надii на успiх. Як доповiли гетьмановi посли, повернувшись iз Польщi, серед польського полiтикуму iхня мiсiя викликала лише глуху стiну нерозумiння. Тож поляки, як оповiдае Д. Дорошенко, «збули послiв самими лише комплiментами».

Незважаючи на такий холодний прийом, влiтку 1670 року Рiч Посполита все ж дала згоду на переговори з козаками. На переговорах, якi розпочалися незабаром в Острозi, Петро Дорошенко виставив умови, подiбнi до зафiксованих у Гадяцькому трактатi.

Ними стали: повне скасування церковноi унii в межах цiлоi Речi Посполитоi, повна автономiя Украiни в межах давнiх Киiвського, Брацлавського й Чернiгiвського воеводств (очевидно, малося на увазi, що Андрусiвська умова буде анульована), свободу науки, школи й друку. Зрозумiло, що на такi умови польський уряд, який не вiдчував в особi Петра Дорошенка великоi загрози для себе, не побажав пристати. Поглибило непорозумiння й те, що несподiвано прислав своiх послiв до Острога i Ханенко, пропонуючи значно бiльш вигiднi полякам умови пiдданства. Тож, порадившись, 2 вересня 1670 року польськi делегати заключили договiр iз Ханенком. Згiдно з умовами договору, Польща визнавала Михайла Ханенка гетьманом Правобережноi Украiни, а вiн, у свою чергу, визнавав себе пiдданим польського короля на умовах автономii самоi лише козацькоi частини населення Украiни.

Таке рiшення сейму означало для Дорошенка остаточний розрив з Рiччю Посполитою.

Щоправда, як засвiдчують джерела, подii, якi вiдбулися в Острозi, значно пiдвищили його популярнiсть серед козацькоi бiдноти, котра пiсля визнання Ханенка польською владою вiдступилася вiд нього i повернулась обличчям до гетьмана. У вiдповiдь на королiвський лист, у якому Вишневецький вимагав, щоб козаки визнали своiм гетьманом Михайла Ханенка, козацька Рада, котра вiдбулась у Корсунi на початку 1671 року, вiдповiла цiлком передбачуваною ухвалою.