Буйний День

Його нерви передавали накази вiд мозку швидше, нiж iхнi; думка, що диктувала вчинки, розвивалася жвавiше. Самi його м’язи, завдяки швидшим хiмiчним реакцiям у них, слухались наказiв його волi швидше, нiж iхнi. Так уже вiн був створений. М’язи в нього були нiби начиненi потужною вибухiвкою. Пiдойми його тiла дiяли, мов сталевi щелепи капкана. А до всього вiн мав ту надлюдську силу, що даеться хiба одному на мiльйон, силу дивовижну не стiльки величиною, скiльки якiстю, незмiрною органiчною перевагою в самiй структурi м’язiв.

Наскоки його були такi блискавично рвучкi, що супротивник не встигав збагнути його намiру й учинити опiр, як був уже подоланий. І навпаки, коли нападали на нього, вiн завжди встигав зреагувати, опертися або вмить перейти в контратаку.

– А ви чого там поставали? – звернувся Буйний День до тих п’ятьох. – Ходiть-но, ходiть сюди, я й вас так самiсiнько похрещу. Іншим разом, може, ви й покладете мене, але сьогоднi, у день свого народження, я мушу вам показати, що я найдужчий з усiх вас.

Хто це там так свiтить очима з нетерплячки? Пат Генреген? Ходи сюди, ходи, Пате!

Пат Генреген, вiдомий бешкетник, колись професiйний кулачний перебiець, виступив наперед. Обидва зчепились, i не встиг iрландець напружити м’язи, як вiдчув себе в залiзних лещатах пiвнельсону й угруз головою та плечима в снiг. А колишнiй лiсоруб Джо Гайне гепнувся нiби з другого поверху: Гарнiш кинув його через себе, ще до того, як вiн наготувався, чи принаймнi так Гайне потiм виправдовувавсь.

Буйний День не вiдчував анi найменшоi втоми; вiн не виснажував сили довгою натугою. Усе вiдбувалося в одну мить. Раптовий м’язовий вибух, блискавичний i страшний, а за мить тiло вже знов розслаблялося.

Доктор, чи коротше Док Вотсон, сивобородий, нiби викутий iз залiза чолов’яга з темним минулим, страшний у бiйцi, опинився в снiгу за якусь частку секунди перед своiм наскоком. Док саме пiдбирався, щоб стрибнути на Буйного Дня, коли той налетiв на нього так спрожогу, що вiн беркицьнувся на спину.

Бачивши це все й беручи на розум, Олаф Гендерсон надумався й собi напасти на Буйного Дня зненацька. Вiн кинувся на нього збоку, коли Гарнiш нахилився й допомагав Доковi Вотсону звестись на ноги. Олаф бацнув його колiньми в бiк, Гарнiш не встояв i впав на всi чотири. Але й Олаф, з розгону перелетiвши через нього, теж упав. Ще вiн не встиг пiдвестись, як Буйний День уже насiв на нього й знову перекинув.