Буйний День

До другого берега було з милю, та на половинi дороги вони натрапили на крижаний зашерет i втратили цiлу годину, пробиваючись помiж крижинами. Нарештi Буйний День нагледiв те, чого вони шукали: суху деревину недалеко вiд берега. Кама щось буркнув задоволено. Санки виiхали на берег, подорожнi почали лаштуватись на ночiвлю.

Розподiл працi в них був досконалий. Кожен знав, що йому робити. Буйний День узяв сокиру й розрубав суху ялицю, а Кама лижвою розгрiб на два фути снiг на рiчцi й другою сокирою наколов льоду варити страву.

Клаптем сухоi березовоi кори розпалили вогнище. Буйний День заходився куховарити, а iндiянин розвантажив санки, роздав собакам пайку сушеноi риби i повiсив торбу з харчами високо на гiлляку, щоб вони не могли доскочити. Тодi зрубав невеличку ялинку, обчухрав ii, утоптав снiг при вогнищi, застелив його щiльно свiжим пагiллям i кинув на нього свого й Гарнiшевого мiшки. Там були сухi панчохи, спiдня бiлизна та укривала iз заячих шкурок. У Ками було iх два, а в Буйного Дня тiльки одне.

Вони працювали безупинно, мовчки, не марнуючи часу. Кожен справляв, що треба, не зважаючи й не чекаючи на другого. Як не стало льоду до варива, Кама мовчки пiшов наколоти його, а як собака випадком звалив поставлену лижву, Буйний День поставив ii знову на мiсце. Поки кипiла кава й смажилося сало, вiн заколотив млинцi й приставив до вогню великого казанка з бобами. Кама повернувся з рiчки i, сiвши скраечку на ялинове гiлля, заходився лагодити збрую.

– Боюся, що Скукум i Буга знов буде погризся, – сказав вiн, беручись до iжi.

– Наглядай за ними, – коротко вiдповiв Буйний День. Ото була й уся iхня розмова при вечерi. Раз за iжею Кама лайнувся, скочив i, вхопивши головешку з вогню, кинувся розбороняти собак, що зчепилися гризтись. Буйний День, напихаючи собi рота, не переставав кидати шматочки льоду в бляшаний казанок, де вони танули. Вечерю впорали хутко. Кама пiдкинув дров у вогонь, нарубав iх на ранок i взявся знову до збруi. Буйний День, не жалкуючи, накраяв сала й укинув у казанок, де варилися боби.

Попри сильний мороз, мокасини в обох були мокрi. Коли все впорали й можна було вже не злазити з острiвця намощеного гiлля, вони постягали iх i повiсили сушитися на застромлених бiля вогню патичках, повертаючи то одним, то другим боком.

Коли боби вкипiли, половину iх Буйний День висипав у торбину на пiвтора фути завдовжки й три дюйми завширшки й залишив на снiгу, щоб добре замерзло, а решту покинув у казанку на завтра, на снiданок.