Білий зуб

Це було м’ясо, якого не охороняло нi таемниче полум’я, нi вогнянi стрiли. Вони добре знали, що таять у собi роздвоенi копита й гiллястi роги, але на цей раз забули властиву iм обачнiсть i терпiння. Бiй був жорстокий i нетривалий. Вони оточили лося з усiх бокiв. Вiн шматував iх i трощив iм голови спритними ударами сильних копит. Нещадно м’яв iх i кришив могутнiми рогами, топтав у снiг. Але однаково вiн був засуджений на смерть. Вовчиця люто вчепилася йому в горло, з усiх бокiв у нього вп’ялися зуби хижакiв. Вiн ще опинався й завдавав iм останнiх ударiв, а вони вже iли його живцем.

Ось де можна було наiстися! Лось важив понад вiсiмсот фунтiв. Тож на кожного з сорока вовкiв припадало по двадцять фунтiв м’яса. Витримавши гiдний подиву пiст, вони показали й дивовижний апетит, i невдовзi вiд розкiшного дужого створiння залишилося тiльки трохи розкиданих кiсток.

Звiрота тепер спочивала й вiдсипалася. Понабивавши собi животи, молодi самцi день-у-день сварилися й гризлися, i зграя почала розбiгатися. Голоднеча минула.

Дичини в цьому краi було вдосталь. Вовки ще полювали гуртом, але були обережнi. Натрапивши на невеличке стадо лосiв, вони переймали або важкотiлу самицю або старого понiвеченого самця.

І ось одного дня зграя розпалася на двi i розбiглась у рiзнi боки багатого краю. Вовчиця з молодим вожаком, що бiг лiворуч вiд неi, i з старим Однооким, що бiг праворуч, повели свою частину зграi на схiд, до рiчки Мекензi i далi, до озер. Але з кожним днем iхнiй гурт зменшувався. Вовки розбивалися на пари – самець iз самицею.

Гострi зуби суперника раз-по-раз вiдганяли геть якого-небудь одинокого вовка. Зрештою вовчиця, Одноокий, молодий вожак i зухвалий трилiток залишилися вчотирьох.

Вовчиця стала ще лихiша. Всi три залицяльники були позначенi слiдами ii зубiв. Вони ж нiколи не платили iй тим самим, ба навiть не боронилися. Вони самi пiдставляли спину пiд ii шаленi укуси i, виляючи хвостом, намагалися зласкавити розгнiвану повелительку. Але лагiднi до неi, мiж собою вони гризлися, як навiженi.

Особливо лютував трилiток. Якось вiн наскочив на Одноокого збоку i подер на шмаття йому вухо. Але хоч посивiлий вовк бачив лише на одне око, вiн проти сили й молодостi супротивника був озброений мудрiстю i багатолiтнiм досвiдом. Про цей досвiд красномовно свiдчили втрачене око й рубцi на мордi. Вiн на своему вiку зазнав занадто багато сутичок, щоб хоч на хвилину замислитися над тим, як вiн мае дiяти зараз.

Почався бiй як слiд, але кiнчився не по честi.