Дочка снігів

Ось як! У шлунках бiльш тепер iжi бiлоi людини, але бiльше й поганого ii вiскi. Правда, молодь багатiе. Але юнаки проводять ночi за картами, i багатство iхне зникае, i вони зневажають один одного неподобними словами, зчиняють сварки та бiйки, часом i кров проливають. А старому Мускимовi мало несуть тепер м’яса, риби та ковдр. Бо й молодi жiнки забули давнi звичаi, i юнаки вже не вiрять у давнiх богiв. І через те тепер поганi часи, Тенас Гi-гi, i старий Муским сумуе, ждучи собi близькоi смертi.

– Ай, ай! Це правда! – хлипнула Нiпоза.

– Безумство твого народу перейшло й на мiй народ, – казав далi Муским. – Люди з твого племенi прибувають з-за солоного моря, мов тi хвилi морськi. Хто знае, куди вони йдуть?

– Ай! Хто знае, куди вони йдуть? – голосила Нiпоза, хитаючись сюди й туди.

– Вони йдуть вперед i вперед, назустрiч морозовi й холодовi, вони йдуть не вгаваючи, хвиля за хвилею!

– Ай, ай! Назустрiч морозовi й холодовi. Це довгий шлях, шлях темряви та голоду. – Стара здригнулася й раптом схопила Фрону за руку, – І ти йдеш туди, за ними?

Дiвчина кивнула головою.

– Тенас Гi-гi йде туди? Ай, ай, ай!

Полотнище заворушилось – у намет заглянув Маккартi.

– Так ось де ви, Фроно! А снiданок чекае вже на вас пiвгодини, i Ендi, ця стара баба, аж тремтить з обурення. Добридень, Нiпозо, добридень, Мускиме, – звернувся вiн до Фрониних спiврозмовникiв. – А втiм, навряд чи ви запам’ятали мое обличчя.

Старi вiдповiли на привiтання, але бiльш нiчого не сказали.

– Не гайтеся, дитино моя, – звернувся Маккартi до Фрони. – Мiй пароплав вiдпливае опiвднi, i я не матиму коли й надивитись на вас. Та й Ендi чекае з гарячим снiданком, i сам гарячкуе.

Роздiл III

Фрона махнула Ендi на прощання рукою й вийшла на дорогу. Через плече в неi висiв фотоапарат, на спинi був маленький подорожнiй мiшок, а в руцi, замiсть альпенштока, вербовий патичок, що iй дала Нiпоза. Одягнена вона була в просту сiру одежу, пристосовану для мандрiвки в горах.

З ii багажем ще декiлька годин тому вирушило дванадцять iндiянiв пiд доглядом Дела Бiшопа. Напередоднi, повернувшись iз Метом Маккартi з табору сивашiв, вона зустрiла на складi Дела Бiшопа – вiн там чекав на неi. Справу, в якiй вiн прийшов, вони залагодили враз. Його пропозицiя була ясна й проста. Фрона йде в глиб краiни. Вiн також збираеться туди. Їй потрiбен провiдник.