Міжзоряний мандрівник

Проте я вже впiймав ключа, i коли через кiлька днiв вони почали з того порядку лiтер, що я вже розумiв, то я не став гаяти часу на церемонii.

– Здоровi! – вистукав я.

– Здоров, незнайомче! – вiдповiв Морел.

– Просимо до гурту, – додав Опенгаймер.

Їм цiкаво було довiдатись, хто я, чи надовго засуджений i за що. Проте я тим часом вiдклав це до iншого разу. Насамперед менi треба було дiзнатись, як вони мiняють початкову лiтеру абетки. Аж пiсля того, як я цiлком зрозумiв це, ми почали розмовляти. То був видатний день.

Замiсть двох довiчно засуджених тепер було трое, хоч мене спочатку грунтовно перевiрили. Потiм вони менi пояснили, що боялись, чи я не зумисне пiдсаджений до них стукач. Таке вже трапилося з Опенгаймером, i вiн дорого заплатив за свою довiрливiсть до Есертенового донощика.

Несподiвано, або, лiпше сказати, на мою радiсть, виявилося, що обидва моi товаришi знали, що мене вважають за невиправного. Слава про мене проникла навiть у цю справдешню могилу, де Опенгаймера гноiли вже десять рокiв.

Я мав чимало розповiсти iм i про подii у в’язницi, i в зовнiшньому свiтi, за ii стiнами. Вони нiчого не знали нi про план утечi сорока довiчно ув’язнених, нi про розшуки динамiту, нi про фальшиве свiдчення Сесiля Вiнвуда. Вони пояснили менi, що деколи новини просочуються до них через наглядачiв, але ось уже кiлька мiсяцiв, як вони нiчогiсiнько не чули. Теперiшнi наглядачi тут були надто мстивi й жорстокi.

Цього дня всi наглядачi обсипали нас лайкою, але ми не могли втриматись. До двох живих мерцiв приеднався третiй, i так багато знайшлося чого оповiсти один одному, дарма що спосiб переказувати був повiльний до розпачу, особливо в мене, бо я не був ще такий вправний, як вони.

– Почекай, уночi чергуватиме Мордань, – вистукав Морел. – Вiн мало не весь час спить. Тодi наговоримось.

І справдi, тiеi ночi ми наговорилися! За цiлу нiч нiхто з нас i ока не заплющив. Мордань Джонс був пiдлий i жорстокий чоловiк, дарма що товстий; проте ми ладнi були благословляти ту гладкiсть, що хилила його до сну.

Проте наше вистукування не вгавало нi на хвилину й не давало йому спати, i вiн раз по раз гримав на нас. Кляли нас i решта нiчних наглядачiв. Уранцi всi вони написали в рапортi, що ми цiлу нiч перестукувались, i нам довелося спокутувати свое недовге свято. О дев’ятiй годинi заявився капiтан Джемi з помiчниками, й на цiлу добу нас зашнурували у пекельнi сорочки. Аж до ранку наступного дня ми безпорадно лежали на пiдлозi, без води i без iжi.