Міжзоряний мандрівник

Мiжзоряний мандрiвник

Джек Лондон

Зарубiжнi авторськi зiбрання

Роман «Мiжзоряний мандрiвник» – останнiй великий твiр письменника, що був надрукований за його життя (1915). У Сан-Квентiнськiй державнiй в’язницi вiдбувае довiчне ув’язнення колишнiй викладач аграрного коледжу, професор Дарел Стендiнг. Вiн потрапив за грати через вбивство колеги з ревнощiв.

В’язничнi наглядачi, караючи його за непокiрнiсть, щоразу зашнуровують Дарела в брезентову «пекельну сорочку» – рiзновид в’язничних тортур, що може викликати серцевий напад.

Навчившись упадати в транс, пiд час тортур Стендiнг мандруе свiтами своiх колишнiх життiв: вiд доiсторичних часiв до початку ХХ столiття. Чекаючи на страту, Дарел Стендiнг стае живим уособленням принципу – найсильнiшим у людинi е ii дух, який залишаеться навiть тодi, коли матерiальне тiло вмирае.

Джек Лондон

Мiжзоряний мандрiвник

© О. А. Гугалова-Мешкова, художне оформлення, 2020

© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2019

Роздiл І

Цiле життя я мав якiсь невиразнi спогади про iншi часи та iншi мiсця.

Я вiдчував, що в менi живе не одна, а кiлька осiб. О, читачу мiй, повiр, що це вiдчуття е й у тебе. Позирни назад, у минуле, i ти згадаеш, що воно – частка досвiду твого дитинства. Ти ще тодi не визначився, не викристалiзувався. Ти був ще пластичний: душа – мiнливий плин, а свiдомiсть i особистiсть – у процесi формування… так, формування i забування.

Ти багато позабував, читачу, але цi рядки невиразно нагадають тобi далекi туманнi видива iнших часiв та iнших краiн, видива, до яких прикутi були твоi дитячi очi. Тепер вони здаються тобi снами. Нехай це будуть сни, що тобi снились тодi, але звiдки ж iхнiй змiст? У снах химерно переплiтаються тiльки знайомi нам речi. Змiст найдивовижнiших снiв наших – це змiст нашого досвiду. Дитиною, малою дитиною, ти падав увi снi з великоi висоти, лiтав у повiтрi, мов крилата iстота; тебе переслiдували якiсь павуки та багатоногi болотянi плазуни; ти чув iншi голоси, бачив iншi обличчя, знайомi, як привиддя кошмарiв, споглядав схiд i захiд сонця, зовсiм вiдмiнний вiд того, який тобi доводилося будь-коли бачити.

Отi дитячi сни – це ж i е хвилиннi проблиски iнших свiтiв, iнших життiв, тих речей, що ти iх нiколи не бачив на свiтi, де ти тепер живеш.

А звiдки ж вони? Цi iншi життя?.. Цi iншi свiти?..