Зелений Змій, або Алкогольні спогади

Але як я пишався! До мене, п’ятнадцятирiчного хлопця, ревнуе цей Француз-Франк, чоловiк п’ятдесяти рокiв, який бував у добрих бувальцях. Матрос, який плавав по всiх морях та скрiзь по свiту, ревнуе до мене дiвчину з найромантичнiшим iм’ям Королеви устричних пiратiв. Щоправда, я читав про таке в книжках, але вважав, що воно можливе лише у зрiлому вiцi. Я почував себе цього ранку як молодий непереможний демон, коли ми розпустили головне вiтрило, пiдняли кiтву та попливли геть за три милi, проти вiтру, затокою.

Так я спекався убiйчоi працi бiля машини та почав життя устричного пiрата.

Щоправда, почалося воно з пияцтва, та й на далi мусила бути гульня та пияцтво. Але чи мiг я кинути його через те? Усюди, де життя вiльне й змiстовне, люди п’ють. Романтика та пригоди завжди йдуть поплiч iз Зеленим Змiем. Сказавши «два», я мушу сказати «три». Інакше менi доведеться вернутися до невiльницькоi працi, за десять центiв погодинно бiля машини на консервнiй фабрицi, та читати в книжках про пригоди iнших людей i нiколи самому тих пригод не зазнавати.

Нi, я не покину цього смiливого життя на водi, дарма, що всi, хто живе на водi, мають отой чудний потяг до пива, вина та вiскi. Що з того, що iм подобаеться напувати й мене п’яного? І коли вони змусять мене пити – що ж, я питиму. Це буде платня за товаришування з ними. Але не буду напиватися п’яний. Я ж не був п’яний тодi у недiлю, як ходив купувати Резл Дезл, дарма, що там не було й одного тверезого. Так, я починаю нове життя; питиму, коли це буде приемно iншим, але дбатиму за те, щоб не перепиватися.

IX

Живучи серед устричних пiратiв, я втягався в пияцтво поступово, але справжне пияцтво прийшло якось раптово i було воно наслiдком не алкогольноi спраги, а переконання.

Що бiльше я пiзнавав оте життя, то дужче захоплювався ним. Нiколи не забуду, як я весь тремтiв iз захвату, коли вперше взяв участь у змовi гуртом напасти на устричнi лiгвища. Темноi ночi зiбралися всi на борту Енi – похмурi, великi та смiливi люди. Були тут i «портовi щури», виснаженi та пронозливi.

Дехто колишнi каторжани, всi вороги закону, i на всiх чигала в’язниця. В морських чоботах та морськiй одежi, вони розмовляли грубими низькими голосами. Був там i Великий Джордж з пiстолями за поясом, щоб показати, що тут iдеться про справжне «дiло».

О, тепер, озираючись назад, я знаю, що вся та справа була брудна й погана. Але я не озирався назад у тi днi, коли йшов плiч-о-плiч iз Зеленим Змiем i починав уже звикати до нього.