Доводи розсудку

Енн вiддала належне ii чуйному ставленню до ii почуттiв щодо Келлiнча, до того ж вона ще на початку iхньоi розмови зрозумiла, що мiсiс Крофт нiчого не знае i не пiдозрюе нiчого, що могло б спричинитися до ii упереджених думок щодо Енн. Остання вже було заспокоiлась, зрадiвши, що немае жодноi пiдстави для побоювань, але раптом ii немов ударило струмом запитання мiсiс Крофт:

– Отже, це з вами, а не з вашою сестрою, я гадаю, познайомився мiй брат, коли був у цьому селi?

Енн сподiвалася, що вже вийшла з того вiку, коли ми, зашарiвшись, видаемо своi почуття, але вона не вийшла з того вiку, коли цi почуття нас опановують.

– Ви, можливо, не чули, що вiн тепер одружений? – додала мiсiс Крофт.

Вона змогла вiдповiсти так, як належало; i коли мiсiс Крофт пояснила, що мае на увазi мiстера Вентворта, Енн щиро зрадiла, бо не сказала нiчого, що не могло б стосуватися однаково обох братiв. Вона вiдразу визнала за природне припустити, що йдеться про Едварда, а не Фредерiка, i, соромлячись своеi забудькуватостi, виявила належний iнтерес до змiни в життi свого колишнього сусiда.

Далi нiчого не збурювало спокою Енн, доки вона не почула, коли гостi вже збиралися вiд'iжджати, як адмiрал говорить Мерi:

– Ми невдовзi очiкуемо брата мiсiс Крофт. Гадаю, ви з ним знайомi…

Його перервав раптовий напад хлопчакiв, якi липнули до нього, немов до близького друга, i, пiд тиском iхнiх прохань посадити iх до кишень плаща тощо, вiн уже був неспроможний нi закiнчити, нi пригадати почату фразу; то ж Енн залишалося переконувати себе, що йдеться про того самого брата.

Сiмейство з Великого Дому збиралося провести вечiр на Вiллi, а через те, що вже минула пора року, коли приемно долати такi вiдстанi пiшки, сестри прислухалися, чи не iде карета, аж тут з'явилася молодша мiс Мазгроув. Мерi вiдразу зробила висновок: вона прийшла вибачитися, що весь вечiр iм доведеться нудьгувати вдвох, – i вже приготувалась образитися, коли Луiза розвiяла ii похмурi думки, пояснивши, що дiставалася пiшки, бо арфа зайняла багато мiсця в каретi.

– Зараз я все поясню, – сказала вона, – усе розповiм. Я прийшла вас попередити, що татонько й матуся сьогоднi дуже засмученi, особливо матуся: вона тiльки й думае, що про бiдолашного Рiчарда! Саме тому ми вирiшили взяти з собою арфу, адже вона бiльше до вподоби матусi, нiж фортепiано.