Доводи розсудку

Але цих заходiв, хоча вони були розумними самi по собi, було недостатньо для вiдвертання лиха, яке незабаром пiсля цього серовi Волтеру довелося вiдкрити перед нею повнiстю. Нiчого бiльше дiевого Елiзабет уже не могла запропонувати. Вона вважала себе нещасною та обiйденою, як i ii батько; i жодне з них не знало, як зменшити iхнi витрати, не втрачаючи при цьому гiдностi та не вiдмовляючись од своiх утiх.

Сер Волтер мiг розпоряджатися лише невеликою частиною маетку, але навiть якщо б кожен акр землi був пiд його орудою, нiчого б не змiнилося.

Вiн зболив заставити ту частину, що була в його розпорядженнi, але щось продати вiн би нiколи не змiг. Нi, вiн нiколи так не зганьбить свое iм'я. Маеток Келлiнч мусить перейти до нащадкiв суцiльним та неподрiбненим, яким колись перейшов до нього.

Двое друзiв, що користувались найбiльшою довiрою, – мiстер Шеперд, який жив у ближньому мiстечку, i ледi Рассел були запрошенi, щоб дати пораду; i батько, i дочка очiкували, що хтось iз них пiдкаже iм, як позбутись обтяженостi боргами та зменшити витрати, не нашкодивши при цьому нi смаку, нi честi.

Роздiл II

Бувши ввiчливим та обачним адвокатом, мiстер Шеперд, хоч би як вiн ставився до сера Волтера, не хотiв викликати його невдоволення i тому, вiдмовившись дати навiть малесенький натяк, радив покластися на безпомилкову розсудливiсть ледi Рассел i сповна очiкував од ii здорового глузду саме тих рiшучих заходiв, якi, на його думку, були единим виходом iз цього скрутного становища.

Ледi Рассел була надзвичайно стурбована цим дiлом i довго й ретельно мiркувала над ним. Їi рiшення завжди були скорiше розважливими, нiж швидкими, а цей випадок виявився для неi вкрай важким через його суперечливiсть. Вона була жiнкою з чистим серцем та тонким почуттям честi. Але вона так боялася завдати прикростi серовi Волтеру, так пiклувалася про добре iм'я його сiм'i, оцiнювала його потреби з таким аристократизмом, як могла тiльки людина, надiлена розумом та чеснiстю.

Вона була доброю, чуйною та великодушною жiнкою, здатною на мiцнi прихильностi, а ii манери, бездоганна поведiнка i суворi правила вважались взiрцем умiння поводитись. Вона мала витончений розум i була, загалом кажучи, практичною та послiдовною, але ставилася з упередженням до походження; вона високо цiнувала звання та суспiльний стан i не помiчала вад тих, хто iх мае.