Чуття і чутливість

Зачувши таке, Едвард швидко повернувся до неi i голосом, сповненим подиву й тривоги, причину якоi iй не треба було довго пояснювати, перепитав:

– Девоншир? Ви i справдi зiбралися туди iхати? Це ж так далеко звiдси! А в яку частину графства?

Мiсiс Дешвуд пояснила йому, в яку саме. Це мiсце знаходилося за чотири милi на пiвнiч вiд Ексетера.

– Хоча цей будинок – усього лише котедж, – повела вона далi, – проте я сподiваюся, що зможу приймати в ньому своiх друзiв. До нього легко можна буде добудувати пару кiмнат; i коли моiм друзям неважко буде податися в таку далечiнь, щоб побачитися зi мною, то менi i поготiв неважко буде знайти для них мiсце у своему домi.

Свою промову вона закiнчила люб’язним запрошенням мiстера Джона Дешвуда та його дружини вiдвiдати ii у Бартонi, а запрошення Едварду вона зробила тоном iще люб’язнiшим. Хоча пiсля недавньоi розмови зi своею невiсткою мiсiс Дешвуд твердо вирiшила покинути Норленд якомога скорiше, у неi не було найменшого бажання сприяти тому, заради чого вона завела розмову.

Вона зовсiм не мала намiру розлучати Елiнор i Едварда i своiм пiдкреслено ввiчливим запрошенням Едварда хотiла продемонструвати дружинi Джона Дешвуда, як мало для неi означае те, що невiстка не схвалюе можливого шлюбу мiж ними.

Знову i знову мiстер Джон Дешвуд говорив своiй мачусi про свiй великий жаль з приводу того, що вона винайняла будинок так далеко вiд Норленда, що вiн не зможе iй допомогти з перевезенням меблiв. Його i справдi засмутила ця обставина, бо вона позбавляла його можливостi зробити саме ту послугу, якою вiн хотiв обмежити виконання обiцянки, що ii вiн дав своему покiйному батьковi.

Усi iхнi речi вiдправили кораблем. Вони складалися переважно з бiлизни, металевого посуду, порцеляни, книжок та прекрасного фортепiано Марiанни. В ту мить, коли вiдправляли пакунки, дружина Джона Дешвуда тяжко зiтхнула: хоч статок мiсiс Дешвуд був мiзерним порiвняно з iхнiм, iй, проте, було прикро, що та е хазяйкою таких гарних сервiзiв.

Мiсiс Дешвуд винайняла будинок на рiк; у ньому вже були всi необхiднi меблi, тож туди можна було вiдразу в’iхати й жити. Нi в кого не виникло нiяких труднощiв з угодою; у Норлендi ii утримувала лише необхiднiсть уладнати своi справи i визначитися щодо майбутньоi кiлькостi слуг, пiсля чого вона мала намiр податися на захiд. Усе це незабаром вона владнала, бо те, що iй необхiдно було зробити, вона зробила дуже швидко.