Чуття і чутливість

Мабуть, вона поважала i жалiла його скорiше через зверхнiсть до нього Вiллоубi i Марiанни, якi мовби не могли вибачити йому того, що вiн немолодий i не веселий, i, здавалося, навмисне шукали нагоди сказати щось ущипливе на його адресу.

– Брендон належить до тих людей, – висловив одного разу Вiллоубi свою думку, коли мова зайшла про полковника, – про яких усi говорять добре, але чийого товариства не прагнуть, кого всi радi бачити, але з ким навiть забувають поговорити.

– Саме таким вiн постае i в моiй уявi! – вигукнула Марiанна.

– А чи варто цим вихвалятися? – зауважила Елiнор. – Ви обое несправедливi. В Бартон-парку всi глибоко його поважають, i я завжди рада нагодi поговорити з ним.

– Ваша до нього поблажливiсть, – вiдповiв Вiллоубi, – безперечно, свiдчить на його користь. А пошана тих, на кого ви послалися, сама по собi вже е докором. Хто вiддасть перевагу принизливiй повазi жiнок на кшталт ледi Мiдлтон i мiсiс Дженнiнгс на фонi байдужостi решти товариства?

– Що ж, мабуть, погане ставлення людей, подiбних до вас i Марiанни, компенсуе добру думку ледi Мiдлтон i ii матерi.

Якщо iх похвала – то огуда, то ваша огуда чи не дорiвнюе похвалi? Якщо iх вважати нерозбiрливими, то ви е не менш упередженими i несправедливими.

– Захищаючи свого протеже, ви навiть здатнi на в’iдливiсть!

– Мiй протеже, як ви його назвали, розумна людина, а розум я завжди цiную. Авжеж, Марiанно, навiть у тих чоловiках, кому вже за тридцять. Вiн добре знае, що таке свiтське товариство, бував за кордоном, багато читав i здатен мислити.

Я переконалася, що можу довiдатися вiд нього багато чого цiкавого, i вiн завжди вiдповiдав на моi запитання люб’язно i iз задоволенням.

– Авжеж! – презирливо вигукнула Марiанна. – Вiн розповiв тобi, що в Індii дуже жарко i там багато москiтiв.

– Не сумнiваюся, що розповiв би, коли б я його про це запитала, але саме про це я вже знала ранiше.

– Мабуть, – вставив Вiллоубi, – завдяки своiй спостережливостi вiн помiтив iще й iснування набобiв, золотих рупiй та паланкiнiв.

– Наважуся припустити, що його спостережливiсть е набагато тоншою, нiж вашi шпильки на його адресу. Але ж чому ви його так зневажаете?

– Зовсiм нi! Навпаки, я вважаю його вельми шанованим чоловiком, якому вiддають належне, i нiхто не помiчае, що вiн мае стiльки грошей, що не знае, на що iх витрачати, i стiльки дозвiлля, що не знае, куди себе подiти, а ще мае по два новi костюми щороку.