Менсфілд-парк

– Але ж, тiтонько, вона справдi така неосвiчена! Знаете, вчора ввечерi ми ii спитали, як можна звiдси дiстатись до Ірландii; i вона сказала – через острiв Уайт! Вона тiльки й думае, що про цей острiв Уайт, i називае його просто Острiв – так, наче немае на свiтi iнших островiв! Менi, наприклад, було б соромно отак нiчого не знати – навiть коли я була набагато молодша за неi! Я вже й не пам’ятаю, вiдколи менi вiдомо все те, у чому вона досi нiчого не тямить! Ми ж, тiтонько, вже так давно знаемо всiх королiв, якi були в Англii, i коли вони правили, i всi важливi подii, що при них вiдбувалися!

– Ну звiсно ж, – додала ii сестра, – i римських iмператорiв усiх знаемо, ще з Северина; я вже не кажу про давню мiфологiю, i метали, i неметали, i планети, i видатних фiлософiв!

– Так, моi любi; але ж i пам’ять у вас – просто дар Божий, а у вашоi бiдноi кузини ii, певно, зовсiм немае.

Пам’ять у людей рiзна, як i все iнше; i тому вам слiд бути поблажливими до кузини i жалiти ii за те, що iй бракуе здiбностей. І пам’ятайте, якщо ви такi розумнi i навчання даеться вам легко, ви мусите бути скромнiшими; бо хоч скiльки ви знаете зараз, та вам ще треба вчитись i вчитись.

– Так, звiсно, – до сiмнадцяти рокiв. Та дайте я ще розповiм вам про Фаннi, – така вона чудна i дурненька! Знаете, вона каже, що не хоче вчитися нi музики, нi малювання!

– Щиро кажучи, моя люба, це справдi дуже дивно i свiдчить про те, як мало в неi здiбностей i бажання вчитись.

Але, якщо все зважити, це навiть краще; бо хоч ви й знаете, що завдяки менi вашi тато й мама люб’язно погодилися виховувати ii разом з вами, iй зовсiм не треба бути такою ж освiченою, як ви; навпаки, бажано, щоб мiж вами завжди вчувалася вiдмiннiсть.

За допомогою подiбних напучувань мiсiс Норрiс намагалася прищепити своiм племiнницям належний спосiб думок; i не дивно, що iм, попри всi iхнi здiбностi та ранню освiченiсть, вочевидь бракувало тих чеснот, що трапляються рiдше, – схильностi до самопiзнання, душевного благородства й людяностi.

Виховання, яке вони отримали, не торкнулося iхньоi вдачi. Сер Томас не знав, що iм потрiбно насправдi; вiн був люблячим батьком, але не звик вiдверто виявляти свою любов, i його стримана манера поводитися застерiгала вiд цього й дiтей.

Що ж до ледi Бертрам, то вона анiтрохи не цiкавилася вихованням своiх доньок. У неi бракувало часу на подiбнi речi.