Менсфілд-парк

Сер Томас Бертрам – iз принципiв, що важили для нього не менше, нiж власна гордiсть, а також iз великодушного прагнення чинити добро всiм своiм близьким i бачити iх надiйно влаштованими в життi – був би радий допомогти сестрi ледi Бертрам; але професiя ii чоловiка була такою, що навряд чи вiн мiг стати йому в нагодi; i не встиг вiн вiднайти iнший спосiб допомогти своiм родичам, як усi стосунки мiж сестрами було повнiстю розiрвано. То стало природним наслiдком такоi поведiнки з обох бокiв, яку майже завжди спричиняе невдале замiжжя.

Щоб уникнути небажаних нарiкань, мiсiс Прайс написала родичам про свiй шлюб тiльки пiсля того, як вiдбулося вiнчання. Ледi Бертрам, жiнка дуже спокiйна, легкоi та безтурботноi вдачi, ладна була залишити сестру у спокоi i бiльше не перейматися ii клопотами; та мiсiс Норрiс, неспокiйна душа, змогла вгамуватися лише тодi, коли написала Фаннi довгого листа, у якому засуджувала ii нерозважливу поведiнку й вiщувала iй усiлякi можливi лиха. Мiсiс Прайс, у свою чергу, була скривджена i розлючена, i ii вiдповiдь, сповнена гiркоi образи на обох сестер i таких зневажливих висловлювань на адресу сера Бертрама, що мiсiс Норрiс просто не могла iх не розголосити, надовго поклала край будь-яким стосункам мiж ними.

Вони жили так далеко одна вiд одноi i перебували в такому рiзному товариствi, що протягом наступних одинадцяти рокiв майже не отримували звiсток одна про одну; тому сер Томас був украй здивований, коли мiс Норрiс раптом бундючно сповiстила iх – як вона це робила час вiд часу – про те, що у Фаннi знову народилася дитина.

Але наприкiнцi цих одинадцяти рокiв мiсiс Прайс бiльш не могла дозволити собi плекати почуття скривдженоi гордостi чи нехтувати родинними зв'язками, якi могли б iй хоч якось зарадити. Велика сiм'я, що невпинно зростала, чоловiк, нездатний нi до якого дiла i завжди радий випити у веселiй компанii, i прибутки, надто скромнi для задоволення всiх потреб, змусили ii згадати про близьких, яких вона так легковажно вiдцуралася; вона написала ледi Бертрам листа, з якого було зрозумiло, що ii каяття й розпука такi щирi, дiтей так багато, а всього iншого так бракуе, – i лист, звiсно ж, схилив iх до примирення. Мiсiс Прайс невдовзi мала народжувати вдев'яте; i, поскаржившись на цю обставину та попросивши рiдних опiкуватися ii майбутньою дитиною, вона не приховала вiд них, як багато важитиме iхня допомога для тих ii вiсьмох дiтей, що вже живуть на свiтi.