Менсфілд-парк

Виною цьому були добрi намiри мiсiс Грант, що вирiшила так вчинити з прихильностi до мiстера Рашворта, якого чекали сьогоднi в Менсфiлд-парку; але мiс Бертрам почувалася так, наче iй завдали кревноi образи, i по дорозi додому iй знадобилося прикликати на помiч усi своi гарнi манери, аби не виказати роздратування i гнiву. А мiстер Рашворт не приiхав, i образа ii чимдалi зростала, а вона навiть не мала змоги утiшитися, показавши, як то бувало, свою владу над ним; вона могла тiльки надутися на матiр, тiтку i кузину i, наскiльки можливо, своею бундючнiстю зiпсувати iм обiд i десерт.

Мiж десятою та одинадцятою годинами Едмунд i Джулiя увiйшли до вiтальнi, бадьорi вiд вечiрнього повiтря, сяючi та веселi, – повна протилежнiсть трьом ледi, якi iх зустрiли; Марiя ледве пiдвела очi вiд книги, ледi Бертрам дрiмала, i навiть мiсiс Норрiс, роздратована поганим настроем племiнницi, лише задала iм два-три питання про обiд, на якi ще й не одразу отримала вiдповiдь, i нiбито заприсяглася зберiгати мовчання. Кiлька хвилин брат i сестра надто захоплено вихваляли красу зоряноi ночi, аби подумати про що-небудь iнше, окрiм власних вражень; але пiд час першоi ж паузи Едмунд озирнувся довкола i спитав:

– А де ж Фаннi? Вже пiшла спати?

– Нi, чи, може, я просто цього не знаю, – вiдповiла мiсiс Норрiс.

 – Вона щойно була поруч.

Нiжний голосок, що забринiв з iншого кiнця простороi кiмнати, вказав iм, де була Фаннi; вона сидiла на канапi. Мiсiс Норрiс одразу ж накинулася на неi з докорами.

– Це справжнiсiньке неподобство, Фаннi, отак розсиджуватися цiлими днями на канапi! Чому ти не пiдiйдеш, не сядеш тут i не знайдеш собi якесь заняття, як ми? Якщо в тебе нема роботи, я можу дати тобi щось iз кошика для бiдних.

Там е новий коленкор, його принесли минулого тижня, i до нього ще нiхто не торкався. Я думала, мене прострiл вдарить, – так я з ним наморочилася, поки кроiла. Тобi слiд навчитися думати про iнших. Затям, дуже це негарно для молодоi дiвчини – вилежуватися на канапi.

Вона ще й половини не проказала, а Фаннi вже повернулася на свое мiсце бiля столу i знову взялася до шиття; i Джулiя, що перебувала в якнайлiпшому гуморi пiсля усiх веселощiв того дня, вирiшила вiдновити справедливiсть, зауваживши:

– Мушу сказати вам, тiтонько, що Фаннi вилежуеться на канапi менше, нiж будь-хто у цiм домi.

– Фаннi, – мовив Едмунд, уважно подивившись на неi, – мабуть, у тебе болить голова.

Вона не могла заперечувати, але сказала, що болить не дуже.