Менсфілд-парк

Мiсiс Норрiс сказала, що iй дуже прикро, але про те, щоб дiвчинка жила у них, не може бути й мови – принаймнi зараз. Здоров'я бiдного мiстера Норрiса у такому непевному станi, що це просто неможливо: вiн не бiльшою мiрою здатний терпiти дитячий галас у домi, анiж лiтати. Якщо подагра його трохи вiдпустить, тодi, звiсно, iнша рiч; вона, зi свого боку, буде дуже рада прислужитися i, не зважаючи на власнi клопоти, вiзьме дiвчинку до себе. Але зараз вона змушена щохвилини пiклуватися про бiдолашного мiстера Норрiса, i навiть найменша згадка про цю справу дуже його засмутить.

– Тодi iй краще приiхати до нас, – незворушно мовила ледi Бертрам.

Сер Томас, трохи помовчавши, додав з гiднiстю:

– Так, нехай ii дiм буде у нас. Ми постараемося виконати свiй обов'язок щодо неi, i, зрештою, тут вона знайде i однолiткiв, i досвiдчену виховательку.

– Це справдi так! – вигукнула мiсiс Норрiс. – Обидвi переваги надзвичайно важливi; а мiс Лi однаково, трьох дiвчаток учити чи лише двох, – цiлком однаково! Я дуже хотiла б допомогти бiльше, але ж, бачите, i так роблю все, що можу.

Я не з тих, хто надто дбае про себе; i Неннi поiде за нею, хоч менi й не дуже зручно три днi лишатись без моеi головноi помiчницi. Я гадаю, сестричко, ти поселиш дiвчинку в бiлому покоi нагорi, бiля староi дитячоi кiмнати. Це буде для неi гарне мiсце: i мiс Лi поруч, i дiвчатка, i вiд служниць недалеко: будь-якоi митi можна котрусь iз них покликати, щоб допомогла iй одягтися та подбати про свiй одяг; ти, певно ж, не думаеш, що Елiс повинна iй прислуговувати, як твоiм дiвчаткам. Справдi, не бачу, де iще можна ii поселити.

Ледi Бертрам не заперечувала.

– Сподiваюся, вона добра дiвчинка, – продовжувала мiсiс Норрiс, – i зрозумiе, як неймовiрно iй пощастило зустрiти таких друзiв!

– Якщо у неi погана вдача, – сказав сер Томас, – то заради блага наших дiтей ми будемо вимушенi ii вiдiслати. Але гадаю, що немае пiдстав чекати такого лиха. Мабуть, нам захочеться дещо в нiй змiнити, i ми маемо бути готовi до ii невiгластва, неприемних звичок i поганих манер; але цi вади не е невилiковними; принаймнi вони не е небезпечними для тих, хто ii оточуватиме.

Якби моi доньки були молодшi за неi, я б вважав нерозумним знайомити iх з такою особою; але в нашому випадку, сподiваюся, таке знайомство iм не зашкодить, а iй лише пiде на користь.

– От i я ж так думаю, достоту так само, – вигукнула мiсiс Норрiс, – i те саме казала вранцi моему чоловiковi! Дiвчинцi буде дуже корисним товариство ii кузин.