Менсфілд-парк

Якщо на нього не повиннi впливати тi почуття, якi ви так високо цiнуете i вважаете гiдними привабити солдата або моряка й винагородити iх за вибiр професii, якщо героiзм, гучне визнання, зовнiшнiй полиск його не зваблюють, отже, тим паче не слiд пiдозрювати, що йому бракуе щиростi i добрих намiрiв.

– О, вiн, безперечно, дуже щирий у своему прагненнi отримати готовий прибуток, а не працювати заради нього; i вiн мае найкращi намiри – нiчого не робити, лише iсти, пити й жирувати до скону.

Це не що iнше, як лiнощi, мiстере Бертрам. Лiнощi i любов до безтурботного життя. Вiдсутнiсть здорових амбiцiй i смаку до гарного товариства або ж небажання обтяжувати себе зайвою люб'язнiстю до iнших – ось що спонукае людину стати священиком. Священик може бути лише нехлюем i себелюбцем; читати газети, стежити за погодою та гиркатися з дружиною. Вiкарiй виконуе всi його обов'язки, а едина справа його життя – обiдати.

– Звичайно, серед священикiв е й такi; але, гадаю, iх не так багато, щоб виправдати думку мiс Кроуфорд, нiбито цi риси е спiльними для всiх духовних осiб. Це вичерпне i, даруйте, неглибоке судження виражае не вашу точку зору, але тих упереджених осiб, чиi висловлювання ви звикли чути довкола себе. Не може бути, щоб вашi власнi спостереження дали вам пiдстави так впевнено судити про священнослужителiв. Ви могли бути знайомi лише з небагатьма представниками того кола, яке ви так рiшуче засуджуете.

Ви повторюете тi слова, якi говорилися за столом вашого дядечка.

– Я кажу те, що здаеться менi загальновизнаною думкою; а коли певна точка зору притаманна бiльшостi, вона зазвичай бувае правильною. Хоч менi самiй нечасто траплялося бачити домашне життя духовних осiб, та воно знайоме надто багатьом, щоб можна було лишатися необiзнаним з цього предмета.

– Там, де засуджують будь-яке коло освiчених людей загалом – байдуже, кого саме, – завжди бракуе справжнього знання, – посмiхнувся Едмунд, – або чогось iще.

Ваш дядько i його товаришi-адмiрали, певно, не дуже добре обiзнанi з життям священикiв – окрiм капеланiв, яких, добрi вони чи поганi, завжди радi позбутися.

– Бiдний Уiльям! Капелан з «Антверпена» був надзвичайно добрим до нього, – делiкатно зауважила Фаннi – може, й не до речi, але дуже щиро.