Мандри Гуллівера

Вiн стояв ярдiв за три вiд мене, потiм я не раз брав його на руки i тому не можу помилятися в моему описовi. Його вбрання було дуже звичайне та однобарвне i являло собою щось середне мiж азiатським та европейським одягом. На головi мав вiн легкий золотий шолом, прикрашений самоцвiтами, з плюмажем. На випадок, коли б я звiльнився, вiн тримав у руцi, щоб захищатися, витягнений iз пiхов меч дюймiв три завдовжки. Пiхви та держало його були всiянi дiамантами. Голос iмператора верескливий, але такий ясний i виразний, що я добре чув його, навiть стоячи на повний зрiст.

Дами й придворнi були розкiшно вдягненi, i мiсце, де вони стояли, нагадувало розстелену на землi спiдницю, гаптовану срiблом i золотом. Його величнiсть раз у раз звертався до мене; я вiдповiдав йому, але нi вiн, анi я не розумiли один одного. Тут же було багато священикiв та юристiв (судячи з iхнього одягу), яким велено було розмовляти зi мною, i я говорив до них усiма мовами, якi знав хоч трохи, в тому числi нiмецькою, голландською, латинською, французькою, iспанською, iталiйською, але без наслiдкiв. Через двi години iмператор i почет повернули до мiста, i я залишився сам пiд доглядом великого загону солдатiв, що мали охороняти мене вiд настирливостi, може, i лихих вчинкiв чернi. Юрба безцеремонно тиснулася навколо, а коли я сидiв бiля дверей свого будинку, деякi наважилися навiть вистрелити в мене, i одна стрiла мало не влучила менi в лiве око. Полковник наказав схопити шiстьох заводiяк i визнав за найкращу кару вiддати iх зв'язаних у моi руки. Пiдштовхуванi тупими кiнцями солдатських списiв, злочинцi наблизилися до мене. Я взяв усiх iх у жменю, а потiм, поклавши п'ятьох iз них у кишеню мого камзола, вдав, нiби хочу з'iсти живцем шостого. Бiдолаха вiдчайдушно репетував, а полковник та офiцери дуже хвилювались, особливо побачивши, що я видобув iз кишенi ножика. Та я хутко заспокоiв iх, бо, приязно дивлячись на полоненого, розрiзав ножем мотузки, якими його було зв'язано, i обережно пустив на землю. Вiн одразу втiк. Так само зробив я i з iншими, дiстаючи iх одного по одному з кишенi, i побачив, що моя великодушнiсть справила гарне враження на солдатiв та народ i дуже прислужилася менi згодом при дворi.

Проти ночi я не без труднощiв улiз у мiй будинок, де лiг просто на долiвку, i робив так протягом двох тижнiв, доки не був готовий матрац, замовлений для мене iмператором. На возах привезли шiстсот звичайного розмiру матрацiв.