Мандри Гуллівера

Комiтет розслiдував iнтриги якобитiв – прихильникiв повернення на англiйський престол Якоба II Стюарта. Необхiднiсть створення комiтету була викликана тим, що реноме Георга постiйно погiршувалося через те, що вiн зовсiм не знав англiйськоi мови, внаслiдок чого зростала популярнiсть вигнаного Якоба (Див.: Англия в памфлете…, с. 345, 509). Глузування з Р. Волпола траплялися в комедiях Дж. Гея i Г. Фiлдiнга.], а закiнчивши роботу, попросили пустити iх на землю для доповiдi iмператоровi. Акт, що подали вони про наслiдки обшуку, перекладений мною згодом англiйською мовою, був дослiвно такий:

«По-перше, у правiй кишенi камзола Чоловiка-Гори (так я перекладаю слова «Квiнбус Флестрiн») ми, якнайпильнiше обшукавши, знайшли тiльки шмат цупкого полотна, якого вистачило б укрити, як килимом, парадну залу вашоi величностi.

В лiвiй знайдено величезну срiбну скриню з таким самим вiком, що його ми, обшукувачi, не могли зрушити. Ми попросили пiдняти вiко, i один з нас, влiзши всередину, опинився по колiна в якомусь поросi, що, злетiвши вгору, до наших облич, змусив нас обох довго чхати. В правiй кишенi жилета виявлено величезний стос бiлоi тонкоi речовини як три людини завтовшки, обв'язаний грубим канатом i вкритий чорними знаками, кожен у пiвдолонi завбiльшки, що iх ми смиренно дозволяемо собi вважати за лiтери. В лiвiй кишенi лежала якась машина з дванадцятьма довгими палями на спинцi, на зразок огорожi перед палацом вашоi величностi. Гадаемо, що ним Чоловiк-Гора розчiсуе собi волосся, але ми не питали його про це, бо порозумiтися з ним дуже важко. В бiльшiй кишенi з правого боку його середньоi покришки (так я перекладаю слово «ранфуло», яким назвали моi штани) ми побачили порожнiй залiзний стовп з людину завбiльшки, з'еднаний з куском дерева ще бiльшого розмiру; з одного боку стовпа випиналися величезнi шматки залiза, вирiзанi у виглядi дивних фiгур, призначення яких ми не знаемо. Така ж машина була й у лiвiй кишенi. В меншiй, правiй, кишенi лежало кiлька круглих, плескатих речей з бiлого та червоного металу рiзного розмiру. Бiлi, зробленi, здаеться, iз срiбла, були такi важкi та великi, що ми з товаришем ледве пiдняли iх. У лiвiй кишенi були два чорнi стовпи неправильноi форми; нам важко було дiстати iх верха, коли ми стояли насподi його кишенi. Один з них, здавалося, зроблений iз суцiльноi брили, а на верхньому кiнцi другого була якась бiла, кругла рiч, з двi нашi голови завбiльшки.