Мандри Гуллівера

Хоч деякi з умов, через лукавство головного адмiрала Болголама, були й не такi почеснi, як менi хотiлось, але я заприсягся i пiдписав iх з великою радiстю та щирим задоволенням. Одразу ж з мене ланцюги було знято, i я опинився на волi. Імператор сам особисто зробив менi честь бути присутнiм на цiй церемонii. Я висловив свою подяку, припавши до нiг його величностi, але вiн звелiв менi пiдвестися i в дуже милостивих виразах, що iх, уникаючи докорiв у чваньковитостi, я не хочу переказувати, висловив надiю бачити в моiй особi корисного для себе слугу, гiдного вчиненоi вже менi ласки i вартого майбутньоi прихильностi.

Нехай читач ласкаво пригадае, що останнiй параграф договору передбачав видачу менi вiд iмператора iжi та питва в кiлькостi, достатнiй, аби прогодувати 1728 лiлiпутiв. Коли я трохи згодом запитав одного з моiх двiрських приятелiв, як саме визначили менi таку цифру, той пояснив, що iмператорськi математики, квадрантом вимiрявши висоту мого тiла та знайшовши, що до iхнього зросту вона вiдноситься як дванадцять до одиницi, вирахували, що при однаковiй з ними будовi тiла мiй об'ем дорiвнюе принаймнi 1728 об'емам iхнiх тiл, а значить, i iстiвного я потребую у вiдповiднiй кiлькостi.

Цей факт мусить показати, якi здiбнi люди тi лiлiпути та який розумний i разом з тим ощадливий монарх – iхнiй iмператор.

Роздiл IV

Опис Мiлдендо, столицi Лiлiпути, та iмператорського палацу. Розмова автора з першим секретарем про справи iмперii.

Автор пропонуе iмператоровi прислужитися йому в його вiйнах.

Здобувши волю, я насамперед попросив дозволу оглянути Мiлдендо – столицю лiлiпутiв. Імператор охоче дав менi його, нагадавши тiльки про мою обiцянку не чинити шкоди нi людям, нi будiвлям. Населення спецiальними оголошеннями повiдомили про мiй намiр вiдвiдати мiсто. Мур, що оперiзуе столицю, мае два з половиною фути заввишки i не менш як одинадцять дюймiв завширшки i ним, навколо всього Мiлдендо, вiльно проiде карета, запряжена парою коней.

По кутках муру, на вiдстанi десяти футiв одна вiд одноi, стоять мiцнi башти. Я переступив Великi Захiднi ворота i обережно, боком, пройшовся двома головними вулицями в самому жилетi, щоб не попсувати полами свого камзола дахи та карнизи. Я посувався вперед надзвичайно обачно, уникаючи наступити на якого-небудь гульвiсу, що мiг залишитися на вулицi, дарма що наказ суворо велiв усiм сидiти вдома й не наражатися на небезпеку.