Оповідь Артура Гордона Піма

Вiн був веселий, щирий, дотепний, то стриманий, то вередливий, як розбещена дитина, але навiть пiд час найважчоi лiтературноi працi вiн знаходив ласкаве слово, добру усмiшку до лагiдноi, молодоi й обожнюваноi дружини i до всiх гостей ставився уважно й люб’язно. Нескiнченнi години проводив вiн за столом… завжди старанний, терплячий, записуючи своiм прегарним письмом чудовi фантазii, котрi безперервно породжував його блискучий i гострий розум».

Та е й зовсiм iншi характеристики, якi малюють непривабливу, а подекуди вiдразливу постать.

Надiляючи По рисами в кращому разi демона, а в гiршому – просто негiдника, люди, якi з тих чи iнших причин не любили письменника, йшли назустрiч побажанням публiки. Вiдомо ж бо, що i в наш час масовий споживач культури обожнюе творити кумири i скидати iх з п’едесталiв, захлинаеться вiд утiхи, плiткуючи про вiдомих митцiв. У часи По саме письменники, iхня особистiсть, iхне приватне життя привертали увагу, виконували в суспiльствi ту роль, яку тепер грають зiрки кiно та естради.

За життя американського майстра незвичнiсть його натури й певна ексцентричнiсть поведiнки викликали в багатьох сучасникiв водночас i заперечення, i хворобливий iнтерес. Пiсля його смертi над створенням неправдивого образу письменника старанно попрацював перший бiограф По, його недоброзичливий виконавець духiвницi Руфус Грiсуолд. Як виявилося згодом, для свого «мемуару», отже, для лiтературного портрета По, цей лiтератор просто «позичив» риси персонажа з роману «Кекстони» англiйця Бульвера-Лiттона, переписавши характеристику бульверiвського романтичного лиходiя Френсiса Вiв’ена.

І читачi повiрили злiй вигадцi Грiсуолда, бо прагнули бачити саме таку типову лiтературно-романтичну особистiсть.

Едгар По був митцем найновiшоi доби, тобто, як майже кожен лiтератор буржуазного свiту, заробляв на iснування власним пером, що було невiдомо бiльшостi його попередникiв ще наприкiнцi XVIII столiття. Його безжально визискували видавцi, часто вiн сидiв без цента в кишенi, через матерiальну скруту впадав у вiдчай.

Його щоденною працею була не тiльки висока творчiсть, а й журналiстське, редакторське гарування.

Письменник народився i майже безвиiзно прожив усе життя у Сполучених Штатах – молодiй краiнi, де тон задавала переможна буржуазiя новоi формацii, сповнена завзяття, сили, рухливостi. Економiка краiни семимильними кроками посувалася шляхом науково-технiчного прогресу.