Оповідь Артура Гордона Піма

Щойно Огастес закiнчив цi приготування, як прийшов Дiрк Петерс, п’яний, як нiч, але в пречудовому настроi, й принiс моему друговi денний припас провiзii. Вiн складався з дванадцяти великих iрландських печених картоплин та глека з водою. Петерс трохи посидiв на скринi бiля койки, балакаючи всяку всячину про помiчника капiтана та про справи на кораблi. Говорячи, вiн по-чудному смикався, бубонiв щось незрозумiле. В якусь мить Огастес не на жарт перелякався – так дивно поводився його гiсть. Нарештi вiн пiднявся на палубу, пробурмотiвши, що завтра принесе бранцевi добрий обiд.

Удень до кубрика зайшли ще два члени команди – гарпунники – в супроводi кока, всi трое п’янi, як смерть. Вони теж, не ховаючись, теревенили про своi намiри, як i Петерс. З’ясувалося, що серед заколотникiв виникли чвари стосовно кiнцевоi мети подорожi й що вони дiйшли згоди лише в одному: напасти на корабель, який iтиме з островiв Зеленого Мису i зустрiчi з яким вони чекали з години на годину. Наскiльки Огастес мiг зрозумiти, заколот вибухнув не лише задля грабунку – головним пiдбурювачем був перший помiчник капiтана, котрий мав якiсь особистi рахунки з капiтаном Барнардом. Тепер, як виявилося, команда розкололася на двi головнi групи: одну очолював помiчник капiтана, другу – кок. Першi були за те, щоб захопити зустрiчний корабель, який би годився для iхньоi мети i, спорядивши його десь на островах Вест-Індii, вийти в пiратське плавання. Друга група, численнiша, куди входив i Дiрк Петерс, доводила, що лiпше йти попереднiм курсом на пiвдень Тихого океану, а там зайнятися або китобiйним промислом, або чимось iще, залежно вiд обставин. Розповiдi Петерса, який часто ходив у цi широти, напевне мали великий успiх серед заколотникiв, якi вагалися мiж невиразними уявленнями про морський розбiй i прагненням до розваг. Петерс розбалакував про те, який новий i захопливий свiт вiдкриеться перед ними на незлiченних островах Тихого океану, як вони втiшатимуться цiлковитою безпекою i свободою вiд усiх обмежень, а особливо нахваляв чудовий клiмат, розкiшне життя i красу та любострасну жагучiсть тамтешнiх жiнок. До одностайноi згоди поки що на кораблi не прийшли, але картини, намальованi лотовим-напiвiндiанцем, заволодiли розпаленою уявою морякiв, i було дуже ймовiрно, що зрештою йому пощастить домогтися свого.

Трое гостей пiшли десь через годину, у той день бiльше нiхто на баку не з’являвся. Огастес пролежав тихо майже до самоi ночi.