Тлумачення снів

Вода здалася менi настiльки солоною (либонь, вiд залишкiв попелу в урнi), що я прокинувся. Варто вiдзначити, як доречно влаштував усе сон: оскiльки його единою метою було здiйснення жадання, вiн мiг бути цiлковито егоiстичним. Любов до комфорту не надто поеднуеться з турботою про iнших. Поява увi снi урни, ймовiрно, теж становила здiйснення бажання. Менi шкода, що та урна бiльше не у мене – так само, як склянка з водою коло лiжка дружини. Урна пасуе також за виразним вiдчуттям солоного смаку, який змусив мене прокинутися [96 - Сон спраглого привертав також увагу Вайгандта, який пише з цього приводу (Weygandt, 1893, стор.

41): «Вiдчуття спраги сприймаеться всiма найвиразнiше, викликаючи стале уявлення про вгамування цiеi потреби. Способи, якими сон передае вгамування спраги, рiзнi i залежать вiд короткотермiновоi пам’ятi. Зазвичай пiсля iлюзii вгамування спраги увi снi виникае розчарування через недостатнiй ефект такого уявного вдоволення». Автор не вiдзначае, однак, унiверсальностi реакцii сну на подразник. Те, що iншi особи, вiдчувши вночi спрагу, прокидаються без сновидь, не суперечить моiм твердженням, а показуе тiльки, що такi особи мають менш мiцний сон. Пор. також у Ісайi, ХХІХ, 8: «І буде, мов бачить голодний у снi, нiби iсть, а прокинеться вiн i порожня душа його, i мов спрагнений бачить у снi, нiби п’е, а прокинеться вiн i ось змучений, а душа його спрагнена!» (прим. авт.; цитата з Бiблii подаеться у пер. І. Огiенка).].

Сни комфорту бували у мене дуже частими замолоду.

Я здавна звик працювати до пiзньоi години, тому менi завжди важко прокидатися рано вранцi. Часто менi снилося, що я вже встав з лiжка i стою перед умивальником. За якусь мить, я таки починав усвiдомлювати, що я досi в лiжку, але продовжував спати. Про подiбний сон, що прибрав доволi дотепноi форми, розповiв менi один юний колега, який, так само як я, любив поспати. Господиня, у якiй вiн винаймав кiмнату неподалiк лiкарнi, мала чiтку iнструкцiю вчасно будити його щоранку, але щоразу мусила докладати чималих зусиль, доки молодий iнтерн прокидався. Якогось ранку вiн спав особливо мiцно; господиня постукала у дверi кiмнати i погукала: «Пане Пепi, вставайте, вам час у лiкарню!» Йому вiдразу наснилася лiкарняна палата i лiжко, у якому вiн лежить, а в головах у нього табличка, на якiй написано: «Пепi Г., кандидат медицини, 22 роки». Вiн подумав увi снi: «Якщо я вже у лiкарнi, немае потреби туди йти», – i, повернувшись на iнший бiк, спав собi далi.