Тлумачення снів

56) стисло формулюе: «Nous r?vons de ce que nous avons vu, dit, desirе ou fait» [8 - Ми снимо тим, що побачили, сказали, забажали чи зробили (фр.).]. Дещо розлогiше Йессен стверджуе у своiй книжцi з психологii з 1855 року (Jessen, стор. 530): «Бiльшою чи меншою мiрою змiст сновидiнь завжди визначаеться iндивiдуальними рисами, вiком, статтю, становищем, рiвнем освiти, звичним способом життя, а також подiями i цiлим досвiдом особистого життя».

Найбiльш безкомпромiсний з цього питання фiлософ Я. Г. Е. Маас (J.

G. E. Maass, 1805) у працi «Про пристрастi: «Досвiд засвiдчуе справедливiсть нашого твердження про те, що найчастiше нам сниться те, на що спрямованi нашi найпристраснiшi бажання. А отже нашi жадання мають впливати на появу наших сновидiнь. Честолюбець бачить увi снi здобутi (можливо, тiльки у його уявi) або майбутнi лаври, тимчасом як сни закоханого сповненi предметом його солодких надiй… Усi чуттевi жадання чи вiдрази, що до часу дрiмають у серцi, щойно вони пробуджуються з якоiсь причини, можуть викликати певний сон у сенсi пов’язаних з ними уявлень, або ж цi уявлення домiшуються до сну, що вже виник». (Цит. за фон Вiнтерштейном. Zbl. f?r Psychoanalyse, 1812).

Не вiдрiзнялася також думка стародавнiх про залежнiсть змiсту снiв вiд життя. Цитую за Radestock (стор. 139): «Коли Ксеркс перед походом на грекiв не дослухався добрих порад, а пiддався впливу постiйних снiв, старий тлумач снiв, перс Артабан, дуже влучно сказав йому, що сни здебiльшого мiстять те, про що людина думала ще вдень».

У Дидактичнiй поемi Лукрецiя «Про природу речей» читаемо (Книга IV, вiрш 958):

Що винятковоi в кожного з нас вимагае уваги,

Те й увi снi переважно в нас крутиться перед очима:

Так, увi снi веде справи правник, порядкуе закони,

Вождь пориваеться в бiй, за уявною битвою стежить,

А мореплавцi – така вже iх доля – з вiтрами воюють,

Я ж – на природу речей невсипущу скеровую думку

Й мовою предкiв, до чого дiйшов, – на письмi викладаю.

Що не вiзьми – всi науки, мистецтва, заняття всiлякi

Поночi голову нам, щойно сон завiтае, морочать. [9 - Уривок подаеться у перекладi А. Содомори.]

Цицерон (De Divinatione II, LXVII) говорить те, що згодом ствердив Морi: «Все це здебiльшого вiдбуваеться у душi, як слiди того, про що ми у притомному станi думали або що робили».

Суперечнiсть двох поглядiв на взаемозалежнiсть снiв i притомного стану, мабуть, нерозв’язна. Тут доречно згадати Ф. В.