Тлумачення снів

Тому не дивно, що теорiю соматичного походження снiв незалежно обстоюють численнi автори.

На багатьох авторiв вирiшальний вплив справили мiркування фiлософа Шопенгауера вiд 1851 року (Schopenhauer, 1862, 1, стор. 249 i далi). Картина свiту складаеться у нас завдяки тому, що наш iнтелект, сприймаючи зовнiшнi враження, перетворюе iх на форми часу, простору та причинностi. Подразники з внутрiшнiх органiв, сигнали симпатичноi нервовоi системи упродовж дня, щонайбiльше неусвiдомлено, впливають на наш гумор. Уночi ж, натомiсть, коли деннi враження не заглушують тi, що надходять зсередини, ми здатнi дослухатися до цих останнiх – точнiсiнько, як уночi ми здатнi почути дзюрчання джерельця, що вдень його заглушуе гамiр.

Але як iнтелект мае реагувати на цi стимули? Вiн поширюе на них свою специфiчну функцiю, перетворюе подразники у просторово-часовi образи, якi пiдлягають принципам причинностi, i таким чином народжуються сни. Шернер (Scherner, 1861) i пiсля нього Фолкельт (Volkelt, 1875) намагалися проникнути у тiснiшi зв’язки мiж тiлесними подразниками й образами снiв, але до оцiнки таких спроб ми вiзьмемося у роздiлi про теорii снiв.

У своему надзвичайно послiдовному дослiдженнi психiатр А. Краус (Krauss, 1859) простежив спiльне походження снiв, марення i маячних iдей вiд единого елемента, органiчно обумовленого вiдчуття. Навряд чи знайдеться частина органiзму, яка не могла б стати вихiдною точкою сну або маячнi. Органiчно обумовленi вiдчуття «можна роздiлити на два класи: перший включае загальне самопочуття (ценестезiю), другий – специфiчнi вiдчуття, притаманнi основним вегетативним системам органiзму, якi ми роздiлили на п’ять груп: а) м’язова, б) дихальна, в) шлункова, г) статева i д) периферiйна».

Процес формування образiв сновидiння на основi тiлесних стимулiв Краус змальовуе так: пробуджене вiдчуття асоцiюеться з близьким уявленням з досвiду i з’еднуеться з вiдповiдним образом, щодо чого, однак, свiдомiсть поводиться iнакше, нiж зазвичай – вона не зважае на вiдчуття, а звертаеться саме до супутнього образу, через що, власне, справжне становище правильно зрозумiти не випадае (стор.

11 i далi). Краус знаходить спецiальний термiн на означення цього процесу – транссубстантивацiя [Transsubstantiation] вiдчуттiв в образах снiв (стор. 24).

Вплив органiчних стимулiв на формування снiв сьогоднi визнаеться майже повсюдно, проте механiзми цього впливу пояснюють дуже по-рiзному i часто – доволi плутано.