Тлумачення снів

З iншого боку, трапляеться, що сни надзвичайно чiпко тримаються у пам’ятi. Я аналiзував сни своiх пацiентiв, якi вони бачили двадцять п’ять i бiльше рокiв тому, i можу пригадати певний свiй сон, якому щонайменше тридцять сiм рокiв, а вiн досi не втратив свiжостi. Це доволi дивно i спочатку видаеться незрозумiлим.

Забуття снiв найдосконалiше описав Штрюмпель (Str?mpell, 1877, стор. 79 i далi). Це, безперечно, складне явище, оскiльки автор виводить його не з однiеi, а з цiлоi низки причин.

Перш за все, причини, з яких ми забуваемо подii реального життя, поширюються також на сни.

Ми схильнi забувати незлiченну кiлькiсть вiдчуттiв i вражень, якi виявилися заслабкими i не викликали достатнього збудження душi. Те саме трапляеться з багатьма образами зi снiв – ми iх забуваемо, бо вони були занадто слабкими, тодi як сильнi образи з того самого сну залишаються у пам’ятi. Зрозумiло, проте, що фактор iнтенсивностi як такий не е вирiшальним у збереженнi образiв сну; i Штрюмпель (Str?mpell, 1887, стор. 82), i низка iнших авторiв (напр., Calkins, 1893, стор. 312) визнають, що нерiдко ми швидко забуваемо образи, якi – ми знаемо – були дуже яскравими, водночас утримуючи в пам’ятi нечiткi, тьмянi елементи. Крiм того, у реальному життi ми скорiше забуваемо одноразовi враження i лiпше запам’ятовуемо те, що повторюеться неодноразово, а бiльшiсть снiв становлять унiкальний досвiд [34 - Перiодично повторюванi сни спостерiгаються рiдко. Цiкава колекцiя таких снiв представлена у Шабаньйо (Chabaneix, 1897, стор. 212 i далi) (прим. авт.).], i ця обставина теж сприяе нашiй схильностi забувати сни. Та набагато важливiшою е третя причина. Щоб вiдчуття, iдеi, думки стали прийнятними для запам’ятовування, вони не повиннi виступати iзольовано, а мають включати однорiднi групи та логiчнi ланцюжки. Якщо слова невеличкого вiршика роздiлити i перемiшати, такий текст важко буде запам’ятати. «Упорядкованi i розташованi у належному порядку слова допомагають одне одному, складаючись у загальний ясний сенс, який тривалий час зберiгаеться у пам’ятi. Нонсенс ми насилу i рiдко утримуемо в пам’ятi так само, як плутанину i безлад» (Str?mpell, 1877, стор. 83). Снам же, у бiльшостi випадкiв, бракуе ясного сенсу i послiдовностi. Композицii снiв бракуе характеристик, що сприяли б iх запам’ятовуванню, вони зазвичай розпадаються скоро по пробудженнi i забуваються. Радешток (Radestock, 1879, стор.