Тлумачення снів

Вiдкидаючи закиди психiатрiв стосовно природи галюцинацiй, можна погодитися з твердженням експертiв, що сни галюцинують, що вони замiнюють думки на галюцинацii. У цьому розумiннi немае жодноi рiзницi мiж зоровими й слуховими з’явищами: вiдзначалося, що пам’ять про почуту мелодiю пiсля засинання перетворюеться увi снi на галюцинацiю тiеi самоi мелодii; тим часом, якщо людина, у процесi, прокидаеться i знову засинае, так, що два стани змiнюються неодноразово, первiсна галюцинацiя поступаеться слабшому i якiсно вiдмiнному образу.

Перетворення iдеi на галюцинацiю – не едине, що вiдрiзняе мислення сну вiд притомного мислення. Сни створюють з образiв ситуацiю, представляючи ii як справжню; за висловом Шпiтти, сни надають iдеi драматичноi форми (Spitta, 1882, 145). Характеристика цього аспекту життя у снах не буде повною, якщо не зауважимо, що пiд час сну (як правило; оскiльки трапляються винятки, якi потребують окремого дослiдження) ми не мiркуемо, а досвiдчуемо, тому цiлковито вiримо у такi галюцинацii.

Тiльки по пробудженнi виникае критичне ставлення i усвiдомлення того, що ми не досвiдчили, а лише думали у своерiднiй формi, iнакше – снили. Саме ця характеристика вiдрiзняе справжнi сни вiд мрiй, якi ми нiколи не плутаемо з реальнiстю.

Ось як Бурдах пiдсумовуе досi розглянутi нами характеристики життя у снах (Burdach, 1838, 502 i далi): «До ключових особливостей снiв належить такi: а) [увi снi] суб’ективна дiяльнiсть нашоi душi виступае як об’ективна, оскiльки нашi чуття сприймають плiд нашоi уяви так, нiби вiн е чуттевим враженням… б) сон кладе край самоправностi.

Певноi пасивностi вистачае для того, щоб заснути… Виникнення образiв увi снi уможливлюеться ослабленням самоправностi».

Йдеться про спробу пояснити, чому розум приймае на вiру галюцинацii снiв, що може вiдбутися тiльки за умови припинення його самостiйноi дiяльностi. Штюмпель (Str?mpell, 1877) стверджуе, що розум поводиться правильно i вiдповiдно до своiх механiзмiв.

Елементи снiв аж нiяк не простi примари, а справжнi й реальнi переживання душi – такi, якими вони виникають у притомному станi за посередництва органiв чуття (там же, стор. 34). У притомному станi душа формуе уявлення у словесних образах i думках, а увi снi – у справжнiх чуттевих картинах (там же, стор. 35). Крiм того, увi снi присутне просторове сприйняття, оскiльки вiдчуття й образи перемiщуються у зовнiшне середовище (там же, стор. 36).