Тлумачення снів

В усякому разi, автори з обох груп, попри незгоду в питаннi моральностi у снах, намагаються пояснювати походження аморальних снiв, з чого народжуеться нова розбiжнiсть у поглядах, оскiльки однi шукають вiдповiдь у психiчних функцiях, а iншi – у порушеннях, викликаних соматичними причинами. Вiдтак, на визнаннi особливого психiчного джерела, непереборна логiка фактiв зводить разом прихильникiв i противникiв тези про вiдповiдальнiсть за аморальнi сни.

Зрештою всi, хто обстоюе тезу про збереження моралi у снах, уникають визнання цiлковитоi вiдповiдальностi за своi сни.

Так, Гаффнер стверджуе (Haffner, стор. 24): «Ми не несемо вiдповiдальностi за своi сни, оскiльки нашi думки i воля [увi снi] позбавленi единоi основи, на якiй наше життя посiдае правду i реальнiсть… З цiеi причини не може жодне бажання чи дiя у снi бути праведними чи грiховними». Але люди несуть вiдповiдальнiсть за грiховнi сни, веде вiн далi, настiльки, наскiльки непрямо спричиняються до них. Люди зобов’язанi очищати свою душу, особливо перед сном.

Набагато глибший аналiз цiеi сумiшi вiдхилення й визнання вiдповiдальностi за моральне наповнення снiв знаходимо у Гiльдебрандта. Вiн зазначае, що, розглядаючи аморальнi сни, ми маемо зважати на драматизм iхньоi форми, в якiй найскладнiшi процеси мислення втиснутi у короткi часовi промiжки, а також на те, як (навiть вiн це визнае) уявлення змiшуються i втрачають свiй сенс; але, попри те, вiн сумнiваеться, що можливо цiлковито заперечувати вiдповiдальнiсть за грiхи i провини у снах.

(Hildebrandt, 1875, стор. 49): «Коли ми категорично вiдкидаемо яке-небудь несправедливе звинувачення – надто таке, що стосуеться наших намiрiв, ми вдаемося до влучноi приказки: “Менi б таке навiть увi снi не привидiлося”. У такий спосiб ми висловлюемо, з одного боку, свое вiдчуття, що царина снiв найвiддаленiша з усiх, де ми вiдповiдальнi за своi думки, бо там нашi думки настiльки слабо пов’язанi з нашою реальною особистiстю, що заледве можуть вважатися по-справжньому нашими; проте, вiдчуваючи необхiднiсть гостро заперечити наявнiсть таких думок у цiй царинi, ми непрямо визнаемо, що наше виправдання не буде повним, якщо ми не поширимо його аж туди.

І я думаю, що так висловлюючись, ми несвiдомо вимовляемо слово правди».

(Там же, стор. 52): «Неможливо уявити собi жодну дiю у снi, первiсний мотив якоi не прийшов би якимось чином з притомноi свiдомостi у виглядi бажання, пристрастi, емоцii».