Тлумачення снів

Сновидiння е вiдповiддю на розлад сну, викликаний подразником – суто надлишковою, непотрiбною реакцiею.

Змалювання сну (який, зрештою, залишаеться психiчною функцiею) як соматичного процесу, передбачае ще й iнше значення. Цей термiн покликаний заперечити право снiв значитися серед процесiв психiчних. До снiв уже давно застосовуеться порiвняння з «десятьма пальцями музично неосвiченого, якi бiгають клавiатурою iнструмента», що, можливо, найлiпше висловлюе оцiнку снiв представниками точних наук. Сни, з цiеi точки зору, не пiдлягають тлумаченню; бо як пальцi ненавченого музицi можуть виконати музичний твiр?

Теорiя часткового пробудження зустрiчала критику навiть у минулi часи.

Зокрема Бурдах писав iще у 1830 роцi (Burdach, стор. 508 i далi): «Твердження про те, що сни е частковим пробудженням, по-перше, нiчого не прояснюе нi про сон, нi про неспання, а по-друге, не мiстить нiчого, крiм констатацii того, що деякi сили душi у снах функцiонують, тим часом як iншi вiдпочивають. Але така перемiннiсть вiдбуваеться впродовж усього життя».

На панiвну теорiю сновидiнь, яка розглядае сни, як «соматичний» процес, спираеться дуже цiкава гiпотеза, висунута вперше В. Робертом у 1866 роцi, яка дозволяе надiляти сни функцiею, припускати iхню корисну дiю. За основу своеi теорii Роберт бере два пiдтверджених спостереженнями факти, про якi ми згадували, обговорюючи наповнення снiв (див. Б), а саме – що нам часто сняться найбiльш тривiальнi враження денного життя i що у сни дуже рiдко потрапляють великi iнтереси нашого реального життя.

Роберт справедливо стверджуе (Robert, 1886, стор. 10): «Збудниками снiв нiколи не бувають речi, якi ми ретельно обмiрковували, а натомiсть виявляються ними незавершенi думки або iдеi, яких ми торкнулися побiжно». І далi (там же, стор. 19–20): «Причина того, що сни, як правило, не надаються тлумаченню, полягае у тому, що вони викликанi тими чуттевими враженнями дня, якi не привернули достатньоi уваги суб’екта». Отже, умовою потрапляння денного враження у сни е порушення, незавершенiсть процесу його обмислення або незначущiсть цього враження.

Роберт розглядае сни «як процес соматичного видалення, яке виявляе себе феноменом психiчноi реакцii» (там же, стор. 9). Сни – це видiлення задушених у зародку думок. «Людина, позбавлена здатностi снити, з часом збожеволiла б через величезну кiлькiсть накопичених у ii мозку неповних, незавершених думок i дрiбних вражень, що своею масою перешкоджали упорядкуванню пам’ятi довершеними думками».