В оточенні психопатів, або Як уникнути маніпуляцій з боку інших

Ви також мусите бути готовi зайнятися не зовсiм досконалими чи приемними аспектами вашоi особистостi.

МОЇ ВЛАСНІ НЕДОЛІКИ – БУДЬТЕ ДУЖЕ УВАЖНІ!

Особисто я не люблю говорити про своi слабкостi. Набагато приемнiше говорити про моi успiхи й насолоджуватися славою та похвалою вiд своiх рiдних i друзiв. Але, звiсно ж, цi слабкостi й недолiки в мене е.

У моему випадку йдеться про iмпульсивнiсть (ЧЕРВОНА поведiнка), що змушуе мене приймати певнi рiшення, ретельно iх не обдумавши. Це такi речi, як, наприклад: великi суми втрат на фондовому ринку; дорогий ремонт вживаного автомобiля, власник якого при купiвлi-продажi запевняв, що машина майже новiсiнька; незграбнi коментарi на адресу людей, яких я дуже цiную, i якi ображалися, а я лишень намагався прикольно пожартувати.

До речi, що стосуеться жартiв: я дуже часто послуговувся жартами в дуже невдалi для цього моменти (ЖОВТА поведiнка). Зараз я вже досить добре контролюю цi iмпульсивнi пориви пожартувати, але зi мною все ще трапляються ситуацii, серйознiсть яких я не змiг повною мiрою оцiнити.

Інодi я можу не надавати належного значення деталям, хоча чудово розумiю, що вони грають важливу роль для досягнення результату. Я вже навiть не кажу про те, що я перебиваю спiврозмовника, коли моi думки здаються менi бiльш цiкавими, або стаю нестерпним, коли менi вказують на тiльки що перерахованi недолiки.

Звiсно ж, я маю сильнi перфекцiонiстськi риси (СИНЯ поведiнка). Для мене, наприклад, досi дуже важко прочитати лекцiю без повторного перегляду всього матерiалу, вдосконалення кiлькох слайдiв, вiдполiрування кiлькох формулювань.

Хоча я читаю лекцii вже понад двадцять рокiв, я не можу без цього обiйтися.

(Не кажу вже про те, що коли я збираюся посадити якусь рослинку в саду, я не можу ii будь-як уткнути в землю, нi, я повинен огледiти мiсце з дев’ятнадцяти рiзних точок зору, перш нiж взятися до лопати. Люди при цьому дивуються, що, чорт забирай, я роблю).

А ще менi казали, що iнодi, коли я розмовляю з iншими людьми, я можу настiльки зосередитися на деталях, що моiм спiврозмовникам здаюся похмурим i недружнiм.

Отакоi.

Якось отак. Усе ж не так погано, правда? Тепер ви знаете про мене трохи бiльше й нiчого з цього, що я розповiв, не можна вважати перевагами. Із цими речима я борюся, i менi часто хочеться поводитися iнакше. Чи робить це мене поганим? Не думаю. Я – звичайна людина. Такий самий, як ви i як всi, кого я зустрiчав. Можливо, це ще й питання вiку.