Тотем і табу

Невтомнiсть маленькоi дитини у безнастанному розпитуваннi дорослих може спантеличувати тiльки тих з них, якi не розумiють, що всi цi питання навiднi, i що вони нiколи не припиняться, бо замiняють одне едине питання, яке дитина не ставить. Коли дитина пiдросте i починае розумiти бiльше, цей прояв цiкавостi раптово зникае. Проте психоаналiтичне дослiдження дае нам повне пояснення явища, показуючи, що чимало дiтей – можливо, бiльшiсть – принаймнi, найбiльш обдарованi, проходять перiод, приблизно з третього року життя, який можна визначити як перiод iнфантильних сексуальних дослiджень.

У дiтей цього вiку прокидаеться допитливiсть – але не спонтанно, а пiд враженням важливого досвiду – через появу малих братика чи сестрички, або через страх перед ймовiрнiстю такоi подii, в якiй дитина бачить небезпеку для своiх егоiстичних iнтересiв. Дослiдження спрямовуеться на питання, звiдки беруться братики i сестрички – так, якби дитина шукала засобiв захисту вiд небажаноi подii. Ми дивуемось тому, що дитина вiдмовляеться вiрити у запропоновану iй iнформацiю, рiшуче вiдкидаючи, наприклад, генiальну побрехеньку про лелеку. Насправдi, психiчна незалежнiсть починаеться з цiеi недовiри i дитина часто, вiдчуваючи серйознi розбiжностi з дорослими, не пробачае iм обману. Вона з’ясовуе по-своему i здогадуеться, що маля у матерi в черевi, i, керуючись вiдчуттями власноi сексуальностi, формулюе для себе теорiю про походження дiтей вiд iжi, про народження через кишкiвник, про не дуже зрозумiлу роль батька, i десь у той самий час зароджуеться туманне уявлення про статевий акт, який дитинi уявляеться чимсь ворожим, насильницьким. А оскiльки власна статева конституцiя ще не вiдповiдае дiтородженню, дослiдження питання про те, звiдки беруться дiти, приречене на нерозв’язнiсть i мае залишитися незавершеним. Враження вiд цiеi невдачi за першоi спроби iнтелектуальноi незалежностi, як видаеться, е гнiтючим i закарбовуеться глибоко i на тривалий час[28 - На пiдтвердження цих нiбито неймовiрних тверджень, див. мiй «Аналiз фобii п’ятирiчного хлопчика (Analyse der Phobie eines f?nfj?hrigen Knaben, 1909) i аналогiчне спостереження у статтi «Інфантильнi сексуальнi теорii» (Infantilen Sexualtheorien», 1908); я писав: «Цi розумування i сумнiви стають прототипом всiеi пiзнiшоi iнтелектуальноi роботи над проблемами, а перша невдача мае гальмiвний вплив на всi дальшi часи» (прим. авт.).].