Тотем і табу

[Втiм, Отцi Церкви вважали природною рiччю ту байку про шулiк, про iхне непорочне зачаття, яке вiдбуваеться в особливий спосiб.]

Отже, байка про одностатевiсть i зачаття шулiк, на вiдмiну вiд аналогiчноi бувальщини про скарабеiв, аж нiяк не залишилася байдужою побрехенькою – служителi церкви спиралися на неi, як на природничо-iсторичний аргумент проти тих, хто ставив пiд сумнiв священну iсторiю. Якщо за найлiпшими джерелами давнини шулiкам дозволялося заплiднюватися вiд вiтру, чому щось подiбне не могло коли-небудь статися з дiвчиною? Внаслiдок цього «майже всi» Отцi Церкви переповiдали байку про шулiку, i навряд чи випадае сумнiватися, що з такого авторитетного джерела вона стала вiдомою Леонардо.

Утворення фантазii Леонардо про шулiку можемо уявити собi так: коли вiн прочитав у когось з Отцiв Церкви або у природничо-iсторичнiй працi про те, що всi шулiки самi самицi i вмiють розмножуватися без втручання самцiв, у його пам’ятi виринув спогад, що перетворився на цю фантазiю, яка насправдi стверджувала, що вiн сам таке пташеня шулiки, що мае матiр, але – не батька, i, як часто трапляеться з такими давнiми спогадами, до цього додалося вiдлуння насолоди, отриманоi при материнських персах.

Алюзii до дорогоцiнного для кожного митця образу Святоi Дiви з Немовлям мусили посприяти тому, що й ця фантазiя видалася йому дорогоцiнною i значущою, адже у такий спосiб вiн приходив до ототожнення себе з немовлям Христом, порадником i рятiвником.

Коли ми аналiзуемо дитячу фантазiю, то прагнемо вiдокремити ii реальний змiст вiд пiзнiших впливiв, якi ii змiнюють i перекручують. У випадку Леонардо ми гадаемо, що тепер знаемо реальний змiст його фантазii: замiна матерi шулiкою вказуе на те, що дитина, живучи з матiр’ю, вiдчувала брак у своему життi батька. Факт незаконного народження Леонардо пов’язаний з його фантазiею про шулiку тiльки тим, що вiн мiг порiвняти себе з пташеням шулiки. Але ми достеменно знаемо також про iншу обставину з дитинства Леонардо: у п’ятирiчному вiцi вiн уже мешкав у будинку свого батька; опинився вiн там за кiлька мiсяцiв пiсля народження чи за кiлька тижнiв перед складанням того податкового кадастру, нам невiдомо.

Але тут вступае тлумачення фантазii про шулiку i показуе нам, що критичнi першi роки життя Леонардо минали не у батька i мачухи, а у бiдноi, покинутоi справжньоi своеi матерi, таким чином, що вiн мав час вiдчути брак батька.