По той бік принципу задоволення

], це найважливiший елемент у поширеному серед невротикiв почуттi неповноцiнностi. Сексуальне дослiдження, обмежене недостатнiм фiзичним розвитком дитини, не призводить до жодного задовiльного результату; звiдси пiзнiшi нарiкання, мовляв, я нi до чого не здатний, менi нiколи не щастить. Нiжний емоцiйний зв’язок з одним iз батькiв – здебiльшого, протилежноi статi – призводить до неминучого розчарування, до марного очiкування задоволення, до ревнощiв у разi народження новоi дитини, що недвозначно вказуе на «невiрнiсть» коханого батька або матерi; власна ж спроба зробити таке дитя, розпочата з трагiчною серйознiстю, ганебно провалюеться; обмеження пестощiв, якi вiддаються тепер маленькому братику, зростання виховальних вимог, суворi слова, а iнодi навiть покарання – усе це, зрештою, розкривае повним обсягом тяжку образу, яка випала дитинi.

Є декiлька типiв такого переживання, що регулярно повертаються пiсля того, як настае кiнець доби iнфантильноi любовi.

Усi цi тяжкi залишки досвiду i хворобливi афективнi стани повторюються невротиками шляхом перенесення i переживаються знову й знову з великою майстернiстю. Невротики схильнi до зривання незавершеного лiкування, вони вiдтворюють для себе повторне переживання образи, змушують лiкаря вдаватися до рiзких слiв i холодного ставлення, знаходять вiдповiднi об’екти для своiх ревнощiв – вони замiнюють палке дитяче жадання iнфантильного перiоду на обiцянку великого дарунку, який, зазвичай, залишаеться так само нереалiстичним i нездiйсненним, як тодiшне бажання.

Нiщо з усього цього нiколи не могло принести жодного задоволення; слiд би припустити, що, виявляючись як елементи пам’ятi, спогади завдають трохи меншого болю, нiж коли iх переживають, як новий досвiд. Звiсно, йдеться про дiю iмпульсiв, якi мають спричинити задоволення, але досвiд нагадуе, що вони й тодi, до витiснення, спричиняли невдоволення. Та попри болiсний характер досвiду пiд впливом потужноi примусовоi сили цi дii повторюються, незважаючи нi на що.

Те саме перенесення, що психоаналiз розкривае у невротикiв, можна також знайти у життi не невротичних людей. У iхньому життi цi явища справляють враження вивертiв лихоi долi, демонiчноi сили, натомiсть психоаналiз вiд самого початку вважав, що така доля автоматично обумовлюеться раннiми iнфантильними впливами.