По той бік принципу задоволення

Таким чином, систему Bw мае вирiзняти та особливiсть, що процес збудження не залишае в нiй, на вiдмiну вiд iнших психiчних систем, тривалоi змiни ii елементiв, а спричиняе щось на кшталт спалаху в явищi усвiдомлення. Таке ухилення вiд загального правила вимагае роз’яснення за допомогою одного моменту, що спадае на думку винятково у процесi дослiдження цiеi системи, i таким моментом, вiдсутнiм в iнших системах, могло б виявитися винесене назовнi розташування системи Bw, ii безпосереднiй контакт iз довкiллям.

Уявiмо собi живий органiзм у гранично спрощенiй формi – як недиференцiйовану бульбашку подразнювальноi речовини – ii обернена до зовнiшнього свiту поверхня е диференцiйованою внаслiдок свого розташування i послуговуе органом, що сприймае подразнення.

Ембрiологiя як повторення фiлогенезу, справдi, показуе нам, що центральна нервова система утворюеться з ектодерми i що сiра мозкова речовина е нащадком примiтивноi зовнiшньоi поверхнi i успадкувала всi найiстотнiшi властивостi такоi. Здавалося б цiлком можливим, що внаслiдок безперервноi навали зовнiшнiх подразнень на поверхню бульбашки, ii субстанцiя до певноi глибини змiнюеться таким чином, що процес збудження вiдбуваеться на поверхнi iнакше, нiж у глибших шарах. Унаслiдок чого утворилася кора настiльки пропалена подразненнями, що забезпечуе найлiпшi умови для сприйняття подразникiв i вже нездатна до подальших трансформацiй. Перенесення такоi моделi на систему Bw означало б, що ii елементи не могли б зазнавати жодних тривалих змiн пiд час збудження, оскiльки цi елементи вже гранично модифiкованi попереднiми впливами. Вiдтак вони пiдготованi до виникнення свiдомостi. У чому саме полягае модифiкацiя субстанцii i що саме вiдбуваеться в нiй у процесi збудження, про це можна скласти собi певне уявлення, яке, однак, на разi ще не випадае перевiрити. Можна припустити, що, перебiгаючи вiд одного елемента до iншого, збудження мае долати певний опiр, i це зменшення опору залишае тривалий слiд збудження (торування шляхiв); у системi Bw такий опiр пiд час переходу вiд одного елементу до iншого, не виникае. З цим уявленням можна пов’язати Бройерове розрiзнення статичноi (зв’язаноi) i вiльноi рухомоi енергii в елементах психiчних систем[14 - J. Breuer i S. Freud, Studien ?ber Hysterie (прим. авт.).]; елементи системи Bw володiли б, у такому разi, не зв’язаною, а винятково вiльною рухомою енергiею. Проте я вважаю, що впевнено висловлювати такi твердження зараз було б завчасно.