По той бік принципу задоволення

Я дозволю собi на цьому мiсцi коротко торкнутися питання, яке заслуговуе на грунтовне вивчення. Кантове твердження про те, що час i простiр становлять необхiднi форми нашого мислення, сьогоднi, з огляду на деякi встановленi психоаналiзом данi, пiдлягае певному перегляду. Ми переконалися, що несвiдомi душевнi процеси лежать «поза часом». Це, перш за все, означае, що вони не впорядкованi хронологiчно, час нiчого в них не змiнюе, уявлення про час немае сенсу до них застосовувати. Цю негативну властивiсть можна лiпше зрозумiти шляхом порiвняння зi свiдомими психiчними процесами.

Наше абстрактне уявлення про час майже залежить виключно вiд якостi роботи системи W-Bw i мае вiдповiдати самосприйняттю цiеi останньоi. За такого способу функцiонування системи мае обиратися iнший шлях захисту вiд роздратування. Я знаю, що цi твердження видаються доволi туманними, але змушений тут обмежитися такими натяками.

Ми зазначали, що жива бульбашка мае бути забезпечена захистом вiд подразникiв iз довкiлля.

Перед тим ми також стверджували, що найближчий ii корковий шар мае бути диференцiйованим органом для сприйняття подразнень ззовнi. Цей чутливий корковий шар, майбутня система Bw, отримуе збудження також зсередини. Розташування цiеi системи мiж зовнiшнiми i внутрiшнiми впливами та вiдмiнностi умов для впливiв iз того чи iншого боку е вирiшальними обставинами для роботи цiеi системи та всього психiчного апарату. Проти зовнiшнiх впливiв iснуе захист, який зменшуе силу цих подразнень до вельми помiрних доз; щодо внутрiшнiх впливiв, такий захист неможливий, збудження глибоких шарiв безпосередньо i не зменшуючись поширюеться на цю систему, причому характер перебiгу цих процесiв викликае низку вiдчуттiв задоволення i невдоволення. У всякому разi збудження, що походять вiд них, лiпше вiдповiдають способу роботи цiеi системи за своею iнтенсивнiстю i за iншими якiсними властивостями (наприклад, за своею амплiтудою), нiж роздратування, спричиненi подразниками з довкiлля. Усi цi обставини остаточно визначають двi речi: по-перше, переважання над усiма зовнiшнiми подразненнями вiдчуттiв задоволення i невдоволення, якi виступають iндикаторами процесiв, що вiдбуваються всерединi апарату; по-друге, дiяльнiсть, спрямовану проти таких внутрiшнiх збуджень, якi призводять до надмiрного збiльшення невдоволення.