По той бік принципу задоволення

Такi сни, що iх нам випадае аналiзувати у пацiентiв iз неврозами, радше вiдображають тенденцiю до нав’язливого повторення, яку пiдкрiплюе у процесi психоаналiзу бажання – уже аж нiяк не несвiдоме – виявити все забуте i витiснене. Таким чином, функцiя снiв, що полягае в усуненнi приводiв до переривання сну за допомогою здiйснення бажань, якi можуть сну перешкоджати, виявляеться не первiсною: сни можуть лише в тому разi впоратися iз завданням усунення шкiдливого збудження, коли в усьому психiчному життi пануе принцип задоволення.

Якщо ж iснуе «потойбiччя» принципу задоволення, то можна уявити собi давнiшу добу, що передувала появi тенденцii здiйснення бажань увi снi.

Насправдi, це не суперечить бiльш пiзнiй функцii сну. Однак, якщо ця тенденцiя зазнае порушень, постае запитання: чи можливi у практицi психоаналiзу сни, якi в iнтересах психiчного зв’язування травматичних уражень схиляються до тенденцii нав’язливого вiдтворення? Вiдповiдь на це запитання, безперечно, буде ствердною.

Щодо «военних» неврозiв, то в iншiй роботi я довiв, що – настiльки, наскiльки сама назва означае щось бiльше, нiж просте посилання на обставини виникнення захворювання – вони можуть бути травматичними неврозами, виникненню яких сприяв Я-конфлiкт.

Згадуваний факт[17 - Див. початок розд. ІІ (пер.).], що водночас iз психотравмою серйозне фiзичне поранення зменшуе ймовiрнiсть виникнення травматичного неврозу, тепер стае зрозумiлiшим, надто, якщо згадати про двi обставини, виявленi психоаналiтичним дослiдженням: по-перше, що механiчнi потрясiння слiд вважати одним iз джерел сексуального збудження (порiвняйте зауваження про вплив коливання та iзди залiзницею у «Трьох нарисах з теорii сексуальностi»), i, по-друге, що хворобливий i гарячковий стан iстотно впливае на розподiл лiбiдо.

Таким чином, механiчна дiя травми звiльняе ту кiлькiсть сексуального збудження, що дiе травматично, унаслiдок недостатньоi тривожноi готовностi, а поранення тiла в той самий момент через нарцисичне зосередження лiбiдо на постраждалому органi зв’язуе надлишок збудження.

Вiдомо також (хоч ця iдея не була достатньо використана в теорii лiбiдо), що такi важкi порушення в розподiлi лiбiдо, як меланхолiя, можуть тимчасово вiдступати у разi виникнення будь-яких супутнiх органiчних захворювань; i навiть стан цiлком розвиненоi Dementia ргаесох[18 - Застарiла назва шизофренii (пер.).] може у цих умовах змiнитися на короткочасне полiпшення.