Мистецтво бути незалежною. Або як стати щасливою в шлюбі

Займаючи позицiю емоцiйноi дистанцii, пам'ятайте: ви повиннi робити все вище сказане, – з чистою душею i благими намiрами. Інакше, якщо ви керуетеся мстивими спонуканнями, то вашi спроби до примирення будуть приреченi на провал, i бажаного результату вам не досягти. Ви повиннi бути впевненi, що служите справi любовi, а не йдете на поводу у будь-яких егоiстичних бажань.

Цей захисний механiзм збереже ваш шлюб вiд непотрiбного напруження, а подружжя – вiд морального збитку. Вiн стане найбезпечнiшим кроком для збереження ваших вiдносин.

Глава 5. Дев'ять заповiдей сiмейного благополуччя.

У цiй главi я лише поверхово торкнуся кожну iз заповiдей мiжособистiсних вiдносин. Безумовно, кожна з них мае досить глибокий пiдтекст, але я торкнуся лише вершини айсберга.

Перша заповiдь: «Що посiеш, – те й пожнеш»

Марiя та Олександр були одруженi вiсiм рокiв, вони дуже любили один одного. Однак, коли Сашко був чимось засмучений або злий, вiн зазвичай ходив похмурий, замикався в собi, переставав розмовляти з Марiею i дiтьми, зрiдка вибухаючи спалахами гнiву.

– Марiе, та чи ти не можеш втихомирити дiтей?! Невже навiть вдома я не можу мати спокою?

Вiн рiзко встав i вийшов з кухнi, грюкнувши дверима. Пiшов в свою кiмнату, включив телевiзор та сидiв в кiмнатi доти, поки дiти не полягали спати.

Марiя була розгублена i дуже ображена. Але вона вже звикла до того, що, коли у чоловiка поганий настрiй, вiн бувае дуже грубий, i не звертала на це уваги.

Вона вважала, що треба проявляти тактовнiсть i терпiння, поступатися йому. Адже у нього така важка робота й вiн потребуе турботи i уваги. І вона вселяла дiтям, що вони не повиннi засмучувати тата, що iм слiд зважати на його настрiй. Тому коли тато був вдома, всi буквально ходили навшпиньки. Нiхто не мiг нi на що поскаржитися або висловити невдоволення чим-небудь зi страху знову вивести тата з себе.

Кожен раз Марiя щосили намагалася «вдихнути в чоловiка життя», пiдбадьорити його, повернути втрачену радiсть.

Вона билася не покладаючи рук, щоб хоч якимось чином змiнити поведiнку чоловiка. Але воно лише погiршувалося. Сашко зовсiм не усвiдомлював, що з ним коiться щось недобре. «Ти все перебiльшуеш», – говорив вiн дружинi. А iнодi навiть звинувачував ii в своему поганому настроi.