Мистецтво бути незалежною. Або як стати щасливою в шлюбі

Тепер вже вiд них обох залежить мирне або вороже спiвiснування.

Якщо ви обидва е повноцiнними зрiлими особистостями, то ще в самому зародку своiх вiдносин ви почнете позначати межi власного простору. І це цiлком справедливо!

Визначення особистих кордонiв – це:

– Запорука вашого щасливого спiвiснування в шлюбi;

– Пiзнання себе i iншу людину як особистiсть;

– Продовження самовдосконалення;

– Набуття нового досвiду в мiжособистiсних стосунках;

– Попередження i можливе запобiгання майбутнiх проблем у шлюбi.

Саме так виглядае iдеальний шлюб i iдеальнi стосунки. Але що робити, якщо шлюб виник спонтанно – з ряду причин, не пов'язаних з особистiсним зростанням: коли двое, ще не досягнувши зрiлостi i пiд впливом гормональних сплескiв в органiзмi, – кидаються «у вир з головою»? З часом, абсолютно не пiдготовленi до спiльного життя, – вони часто роблять помилки, – якi в свою чергу несуть своi певнi наслiдки.

Шлюб – це серйозне, смiливе але ризиковане рiшення.

Свобода, кохання, вiдповiдальнiсть

Подружжя – це такi стосунки, якi заснованi на коханнi та вiдповiдальностi, якi в сою чергу тримаються своiм корiнням за свободу. Якщо кожна людина незалежна вiд iншоi, то вона вiльна кохати ii. Але там, де безвiдповiдально присутня реальна чи уявна влада одного над iншим, – немае мiсця любовi.

Кохання – це вiльне почуття. Тому й людинi, яка любить необхiднi: вiдчуття повноi свободи – з одного боку, i почуття вiдповiдальностi – з iншого. Якщо хоч один з цих стовпiв вiдсутнiй в подружнiх стосунках, то на iх мiсце приходять: страх, залежнiсть, недовiра, образа, хаос.

Ось що про це говорить в книзi: «Брак. Где проходят границы?» Дж. Таунсенд:

«Когда эти основные компоненты ваших отношений неукоснительно соблюдаются, – происходит нечто невероятное. Ваша любовь и взаимопонимание растут, а вместе с ними растете как личности и вы с супругом.

Бiблiя доповнюе:

«Досконала любов проганяе страх».

    (1 Ін. 4:18).

Коли двое люблячих один одного беруть на себе вiдповiдальнiсть робити все вiд них залежне на благо шлюбу, – кохання не знае меж. А коли вiдповiдальнiсть не дiлиться порiвну мiж людьми, виходить, що одному доводиться брати на себе занадто багато, i в ньому починае накопичуватися образа.