Психологія людських спільнот

Індiя впродовж 2000 рокiв не знала iншоi форми еднання, крiм села, i ось чому вона протягом двох тисячолiть жила завжди пiд владою чужоземних володарiв, ефемернi монархii яких з такою ж легкiстю руйнувалися, як i виникали.

Дуже слабке з точки зору вiйськовоi могутностi поняття мiста як винятковоi вiтчизни було, навпаки, завжди дуже сильним вiдносно розвитку цивiлiзацii. Менша, нiж душа батькiвщини, душа мiста бувала iнодi бiльш плiдною. Афiни – в давнину, Флоренцiя i Венецiя – в Середнi вiки показують нам, якого рiвня цивiлiзацii можуть досягти невеликi скупчення людей.

Коли маленькi мiста або невеликi провiнцii живуть довгий час самостiйним життям, вони врештi-решт здобувають таку стiйку душу, що злиття ii з душами сусiднiх мiст i провiнцiй, яке прагне до утворення нацiональноi душi, стае неможливим.

Подiбне злиття навiть тодi, коли воно може вiдбутися, тобто коли стикаються елементи не дуже несхожi, нiколи не бувае справою одного дня, а тiльки справою цiлих столiть. Потрiбнi Рiшелье або Бiсмарки, щоб завершити подiбну справу; але i такi люди завершують ii лише тодi, коли вона вже попередньо довгий час пiдготовлялася.

Звичайно, яка-небудь краiна на кшталт Італii може вiдразу, завдяки винятковим обставинам, утворити едину державу, але було б помилкою вважати, що вона майже одночасно здобувае i нацiональну душу. Я легко визначаю в Італii п’емонтцiв, сицилiйцiв, венецiанцiв, римлян i тощо; але не бачу ще там iталiйцiв.

Якою б не була дослiджувана нинi раса, чи буде вона однорiдною чи нi, але через один лише той факт, що вона цивiлiзована i з давнiх часiв увiйшла в iсторiю, ii слiд завжди розглядати як штучну расу, а не як природну.

Природнi раси можна знайти нинi тiльки у дикунiв. Тiльки у них можна спостерiгати народи, чистi вiд усякоi помiсi. Бiльша ж частина цивiлiзованих рас сьогоднi тiльки iсторичнi раси.

Ми не маемо намiру тепер займатися походженням цих рас. Утворенi вони природою або iсторiею – це не важливо. Нас цiкавлять тiльки iх особливостi, якi в них виробило тривале минуле.

Цi особливостi зберiгаються впродовж столiть одними i тими ж умовами iснування, нагромаджуються спадковiстю i, нарештi, набувають неабиякоi стiйкостi та визначають тип кожного народу.

Роздiл II

Межi мiнливостi характеру рас

Мiнливiсть характеру рас, а не його сталiсть, становить уявне правило. – Пiдстави цiеi видимостi. – Незмiнюванiсть основних рис i змiнюванiсть другорядних.