Психологія людських спільнот

Довiвши, що елементи, з яких утворюеться цивiлiзацiя (мистецтво, установи, вiрування), складають безпосереднi продукти расовоi душi i тому не можуть переходити вiд одного народу до iншого, я визначу тi непереборнi сили, вiд дii яких цивiлiзацii починають меркнути i потiм згасають. Ось питання, якi менi вже доводилося не раз обговорювати в моiх працях про цивiлiзацii Сходу. На цей маленький том слiд дивитися лише як на короткий iх синтез.

Найбiльш яскраве враження, винесене мною з тривалих подорожей рiзними краiнами, – це те, що кожен народ мае душевний лад настiльки стiйкий, як i його анатомiчнi особливостi, i саме вiд нього i походять його почуття, його думки, його установи, його вiрування i його мистецтва.

Токвiль та iншi знаменитi мислителi думали знайти в установах народiв причину iх розвитку. Я ж переконаний в iншому i сподiваюся довести, беручи приклади якраз з тих краiн, якi вивчав Токвiль, що установи мають на розвиток цивiлiзацiй вкрай малий вплив. Вони найчастiше е наслiдками, але дуже рiдко бувають причинами.

Без сумнiву, iсторiя народiв визначаеться дуже рiзними факторами. Вона сповнена особливими подiями, випадковостями, якi були, але могли i не бути. Однак поряд з цими випадковостями, з цими побiчними обставинами iснують великi незмiннi закони, якi керують загальним рухом кожноi цивiлiзацii. Цi незмiннi, найзагальнiшi i найосновнiшi закони випливають з душевного ладу рас. Життя народу, його установи, його вiрування i мистецтва – лише видимi продукти його невидимоi душi.

Для того, щоб який-небудь народ перетворив своi установи, своi вiрування i свое мистецтво, вiн повинен спочатку переробити свою душу; для того щоб вiн мiг передати iншому свою цивiлiзацiю, потрiбно, щоб вiн був спроможний передати йому також свою душу. Без сумнiву, не те нам говорить iсторiя; але ми легко доведемо, що, записуючи протилежнi твердження, вона вводить себе в оману порожньою видимiстю.

Менi довелося одного разу викласти перед великим конгресом деякi з iдей, якi розвиваються в цiй працi.

На зборах було всiлякого видатного люду: мiнiстри, губернатори колонiй, адмiрали, професори, науковцi, якi належали до цвiту рiзних нацiй. Я розраховував зустрiти в подiбному зiбраннi деяку однодумнiсть щодо основних питань. Однак ii зовсiм не було. Висловленi думки виявилися абсолютно не залежними вiд ступеня культурностi тих, хто iх висловлював.