Фундаментальні концепції психоаналізу

Тодi вiн призначив лiки, але бiль не минав, тому вона повернулася до лiкаря, й вiн спробував деякi iншi засоби, проте бiль лише посилювався. Розчарувавшись, пацiентка звернулася до iншого фахiвця. Однак тепер стверджувала, що в неi ревматизм рук. Вона дала йому симптом, вiн його прийняв i упевнений, що це саме ревматизм, вiдповiдно його лiкував. Жiнка змiнювала лiкарiв одного на iншого, поки хтось iз них не заявив, що це зовсiм не ревматизм, а iстеричне. Тож вона звернулася до невролога, тож тепер ми знаемо ii iсторiю: ця молода жiнка познайомилася зi студентом коледжу, i з часом вони стали дуже близькими, навiть пiшов поголос про iхне швидке одруження.

Насправдi вона теж так думала. Закiнчивши коледж чоловiк поiхав iз мiста, i мiж ними розпочалося тривале листування. Вiн приiздив до неi у вiдпустки, але не освiдчувався. Загальне враження було таке, нiби цей молодий чоловiк перед тим, як одружитися, прагне знайти свое мiсце у свiтi. Роками вiн приiздив i був з нею впродовж вiдпустки, але щоразу iхав, не освiдчившись. В останньому зi своiх листiв вiн, не приховуючи свого ентузiазму, написав, що нарештi задовольнив своi амбiцii, бо отримав призначення на посаду з доброю платнею. Дiзнавшись про листа, всi ii родичi були переконаннi, що тепер вони одружаться. Як зазвичай, вiн приiхав до неi у свою вiдпустку, деякий час вони були разом, а перед вiд’iздом вiн запросив ii на тривалу вечiрню прогулянку. Проте знов не освiдчився. Усi були розчарованi. Матiр обурилася, а брат хотiв, коли вiн повернеться, натовкти йому пику: бiдна дiвчина була страшенно засмучена. Їй говорили, що вона мае викинути хлопця зi своеi голови й бiльше про нього не думати, й вона хотiла цього, однак виявилося, що говорити про це набагато легше, нiж зробити. Дiвчина переконувала себе, що вiн ii любить, iнакше не писав би й не проводив iз нею своi вiдпустки. Вона була його единою повiрницею. Ця дiвчина не усвiдомлювала, що цей чоловiк був таким вiдсталим у своему любовному життi, що просто не мiг освiдчитися. Жiнка переживала психiчний конфлiкт, адже, з одного боку, хотiла його кинути, а з другого – не буде помилкою, якщо ми скажемо, що вона його справдi любила. Це був серйозний, стриманий, вихований чоловiк iз дуже доброi родини, якого навряд хтось назвав би легковажним. «Вiн точно не крутiй, бо нiколи так не поводився, – подумки говорила вона собi. – Але чому ж вiн тодi не освiдчився?» Я хотiв би, щоб ви зауважили емоцiйний елемент, який е в усiх цих випадках.