Фундаментальні концепції психоаналізу

Якби все, що нас занепокоюе та створюе проблеми, залишалося у свiдомостi, життя було б нестерпним. Однак слово, запах, звук, колiр може прямо таки занурити вас у психiчнi стани, якi ви переживали, скажiмо, десять рокiв тому. Ви цiлком забули всю ситуацiю, але емоцii, як старий непроханий гiсть, зринають i пригнiчують вас. Інодi цi повторюванi емоцii приемнi, але зазвичай вони неприемнi.

Вивчаючи подiбнi випадки, ми з’ясували, що болiснi епiзоди утримуються в несвiдомому тому, що iх не вдалося пропрацювати в момент iх виникнення.

Індивiд переживае глибинний емоцiйний шок i не може надати йому вираження. Вiн залишаеться у витисненому станi, а единий спосiб звiльнити патологiчну енергiю – це акумулювати ii, пiднявши на рiвень свiдомого вираження. Коли пацiент про них говорить, то проживае iх у дуже вiтальний спосiб. Наприклад, у мене був пацiент, який схопив iз мого столу маленьку статуетку й розбив ii об пiдлогу лише тому, що був пiд iнтенсивним впливом пригаданих переживань. А сьогоднi в моему офiсi була панi, що розсмiялася й спершу була надзвичайно здивована, коли я пояснив причину, чому вона не може ходити. Аж раптом вона закричала: «Докторе, я вiдчуваю поколювання в ногах!» Я сказав iй, що вона може йти додому, й вона пiшла. Це було вiдреагування. Ми дiсталися до осердя емоцiйного досвiду. Уся ситуацiя пiднялася до ii свiдомостi.

Я хотiв би зауважити, що послуговуюся термiном «несвiдоме», а не «пiдсвiдоме», яким користуеться бiльшiсть для позначення надто рiзних речей, i зазвичай хибно.

Як я вже говорив, несвiдоме, за Фройдом, мiстить усi тi психiчнi манiфестацii, якi особа не усвiдомлюе. Воно складаеться з витисненого матерiалу, тобто з суми всiх тих психiчних процесiв, якi були витисненнi (crowded out) зi свiдомостi з моменту народження. Це примiтивнi потяги (impulses), якi були загальмованi та сублiмованi впродовж розвитку дитини. Дитя – це передусiм примiтивна iстота. Воно, як маленька тварина, яка, щойно отримавши, поступово витискае грубi твариннi iнстинкти. Інакше кажучи, виштовхуе iх у несвiдоме. Ми намагаемося навчити робити дитину те, чого вона не робить, коли залишаеться наодинцi. У кожнiй дитинi вiд самого початку iснують примiтивнi потяги, якi необхiдно приборкати, та якi утворюють точки кристалiзацii для подальших витискань. Так можна простежити iсторiю подii, яка виникла в чиемусь життi в п’ятдесятирiчному вiцi, аж до витискань, що мали мiсце в дитинствi.