Психологія сексуальності

Вирiшальний момент стосовно остаточного статевого вибору приходить лише пiсля настання статевоi зрiлостi й е результатом цiлого ряду чинникiв, якi ще не пiдлягають облiку, частково конституцiйних, частково випадкових за своею природою. Без сумнiву, деякi з цих факторiв можуть виявитися настiльки потужними, що мають вiдповiдний вирiшальний вплив на цi результати. Але загалом численнiсть визначальних моментiв знаходить свое вiдображення в розмаiттi вихiдних картин явноi сексуальноi поведiнки людей. Пiдтверджуеться, що у людей iнвертованого типу загалом переважають архаiчнi конституцii та примiтивнi психiчнi механiзми.

Найсуттевiшими iхнiми ознаками видаеться вплив нарцисичного вибору об’екта та збереження еротичного значення анальноi зони. Але немае жодноi користi в тому, щоб на пiдставi таких конституцiйних властивостей вiдокремлювати крайнi типи iнвертованих вiд iнших. Те, що е у таких крайнiх типiв, як, мабуть, цiлком достатне обгрунтування iхньоi ненормальностi, можна також знайти, лише не так помiтно вираженим, у конституцii перехiдних типiв i в явно нормальних. Рiзниця в результатах за своею природою може бути якiсного характеру: аналiз показуе, що вiдмiннiсть в умовах лише кiлькiсна. Серед факторiв, що спричиняють випадковий вплив на вибiр об’екта, зауважимо, що ми вiдкрили заборону (сексуальне залякування в дитинствi) та звернули увагу на те, що наявнiсть обох батькiв вiдiграе визначну роль. Вiдсутнiсть сильного батька в дитинствi нерiдко сприяе iнверсii. Потрiбно, врештi-решт, наполягати на вимозi, щоб проводилася сувора вiдмiннiсть мiж iнверсiею сексуального об’екта та змiшуванням статевих ознак у суб’екта. Певна частка незалежностi цiлком очевидна i в цьому вiдношеннi.Цiлий ряд точок зору, що мають значення, в питаннi про iнверсii виклав Ференцi в статтi «До нозологii чоловiчоi гомосексуальностi (гомоеротики)» (Intern. Zeitschrift f?r ?rztliche Psychoanalyse, 1914. – № 11). Ференцi цiлком справедливо засуджуе той факт, що пiд назвою «гомосексуальнiсть», яку вiн хоче замiнити вдалiшим термiном «гомоеротика», змiшують багато дуже рiзних нерiвноцiнних в органiчному i психiчному вiдношеннi станiв на тiй пiдставi, що у них усiх е загальний симптом iнверсii. Вiн вимагае сувороi вiдмiнностi принаймнi щодо двох типiв: суб’ект-гомоеротика, що вiдчувае i поводиться, як жiнка, i об’ект-гомоеротика, абсолютно мужнiй, що замiнив жiночий об’ект об’ектом однаковоi iз собою статi. Першого вiн вважае справжнiм «промiжним сексуальним» типом, як i М.