Усе буде бадмінтон! Історія та постаті українського бадмінтону

Мiлiцiонери на допитi швидко переконалися, що правда за Швачком, але ж вiн на той час був викладачем вишу й членом партii – наслiдки окреслювалися дуже неприемнi. Нiкiтiна благали забрати заяву, а вiн поставив умову: зняти Швачка з турнiру. Так Вiктор на тому чемпiонатi став тiльки глядачем.

Утiм, уже наступного року в Ростовi-на-Дону на першостi СРСР-1977 пара Швачко – Литвинчева виграла золото, а потiм вони повторили свiй успiх ще чотири рази! Той ростовський турнiр запам’ятався Вiкторовi ще й единою омрiяною перемогою на Союзi в парi.

Вiн взагалi дуже любив грати в парi – оскiльки з часiв баскетболу звик до командноi гри. Однак iз партнерами йому не дуже щастило, призовi мiсця вiн брав, але здобути перемогу не вдавалося. І ось у Ростовi Вiктор грав у парi з Володимиром Нiкiфоровим, сильним гравцем з Баку, який одружився з украiнкою та переiхав до Киева. Два мiсяцi Швачко вмовляв Нiкiфорова грати в парi, та недаремно: в Ростовi вони дiйшли до фiналу, де в блискучому атакувальному стилi обiграли найсильнiшу пару Союзу Вавiлов – Пешехонов, перервавши iх семирiчне домiнування.

Вiктор Швачко i Володимир Нiкiфоров – чемпiони СРСР у парi 1977 року. Ростов-на-Дону

У 1982-му Вiктор Швачко виграв свiй останнiй чемпiонат СРСР (у мiкстi з Литвинчевою), i його запросили очолити збiрну Союзу. Це було цiлком логiчне рiшення: адже ще 1979 року йому надали звання заслуженого тренера Украiни, вiн був членом КПРС, капiтаном збiрноi й постiйно допомагав проводити тренування на зборах своiм попередникам – Володимировi Лiфшицу, Анатолiевi Гайдуку, Дмитровi Рибакову.

Вiн серйозно взявся до справи: створив тренерський штаб, залучив до спiвпрацi науковцiв (серед яких були провiднi украiнськi фахiвцi Володимир Платонов i Вадим Запорожанов), розробив програму пiдготовки, створив структуру збiрноi (головний тренер, робочi тренери, лiкар, масажист, наукова група). Швачко розв’язав багато органiзацiйних питань щодо зборiв, змагань, екiпiрування, запровадив здавання контрольних нормативiв, iндивiдуальнi плани роботи спортсменiв iз персональними тренерами на мiсцях тощо.

Тобто вивiв збiрну СРСР на професiйний рiвень.

Такий пiдхiд принiс своi плоди: пiд орудою Вiктора Швачка радянськi тенiсисти здобули першi нагороди на престижних турнiрах. Бронзовими призерами чемпiонатiв Європи стали Свiтлана Белясова з Могильову (1986, Упсала, Швецiя) та Андрiй Антропов з Омська (1988, Крiстiансанн, Норвегiя).