Дуже добра книга казок про ведмедика Ташика

– Спасибi, а я не боюся, з чого ти взяла? Ну може бути зовсiм трiшки. Особливо коли грiм гримiв.

Ташик взяв горiшок i почав гризти шкаралупу, щоб витягти серединку.

Вони гризли горiшки i базiкали з Абрикоскою, поки дощ не закiнчився.

– Спасибi тобi, Абрикоска!

– До побачення, Ташик, ще побачимося!

Ведмежа помахав своему новому друговi i попрямував далi, в пошуках виходу з цiеi темноi i страшноi хащi.

Пiсля грози в лiсi було сиро i прохолодно. На гiлках висiли перлиннi краплi, якi не поспiшали падати на землю.

Гриби.

Вони лiзли з-пiд землi прямо на очах у Ташика.

Їх капелюшки спочатку були дуже маленькi, але потiм ставали все бiльше i бiльше, перетворюючись на справжнi парасольки вiд дощових крапель. Особливо красивi були червонi гриби. Їх капелюшки були найпомiтнiшi i найяскравiшi в темно-смарагдовому лiсi. Ведмедик зацiкавився такою невимовною красою i присiв поруч з цiлим сiмейством червоних капелюшкiв, щоб помилуватися ними.

– Цiкаво, а вони смачнi? Пробурмотiв Ташик, згадуючи маминi супи з грибами i корiнням, i облизнувся. Пiсля горiшкiв, якими пригощала Абрикоска, пройшло багато часу. Ведмедик неабияк зголоднiв i поглядав на апетитнi червонi капелюшки грибiв, якi нагадували йому червонi ягiдки.

Вiн простягнув лапку i зiрвав найбiльшу i соковиту капелюшок.

– Гей! А ну-ка, викинь негайно!

Перед ним стояв величезний сiрий вовк, який безшумно пiдiйшов до маленького.

Ведмедик ташик злякано випустив грибний капелюшок з рук i позадкував назад.

– Вибачте, я не знав, що це вашi гриби!

– Не моi, а вiдьминi. Не можна iх iсти нi дiтям, нi дорослим, зрозумiв? Он струмок збiгай лапи вимий, щоб отрута не вбралася.

Ташик прополоснув лапки i попив водички з струмка, в животику зрадницьки заурчало.

Величезний вовк пiдiйшов ближче. Вiн вже не був таким страшним, його сива голова була вся в шрамах, але очi дивилися з посмiшкою.

– Пiшли на ту галявину, горе голодуюче! Дивись хоч цi ягоди i називаються вовчими для ведмежат, вовченят i лисенят – це смачна i корисна iжа, багата вiтамiнами, моi дiти постiйно роблять набiги в цi мiсця. А отруйнi мухомори я iм суворо заборонив чiпати, вони i так багато звiрiв в нашому лiсi погубили.

Ташик збирав лапками грона синяво-чорних ягiд i закидав собi в рот. Солодкий сiк тiк по лапках i по мордочцi.